Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.08.2019 р. № 4023/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та надає відповіді на порушене у зверненні питання.

Товариство запитує, чи необхідно йому отримувати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за умови, і якщо покупець (кінцевий споживач) доручив Товариству в якості повіреного придбати та доставити з закладу роздрібної торгівлі алкогольні напої та тютюнові вироби?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон №481).

Абзацом тринадцятим статті 1 Закону № 481 визначено, що роздрібна торгівля —  це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.

Відповідно до вимог частини двадцятої статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону № 481 визначено, що місце торгівлі — це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива — без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, — торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Пунктом 11 частини першої статті 153 Закону № 481 встановлено заборону щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідальність за порушення вимог статті 15-3 Закону № 481 визначено частиною другою статті 17 цього Закону.

Крім того, законодавством чітко визначене місце торгівлі, встановлено заборону продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі та відповідальність.

Таким чином намір Товариства з надання послуг Покупцю/Продавцю з купівлі-продажу алкогольних напоїв/тютюнових виробів, які передбачають придбання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в роздрібній торгівельній мережі, подальшу доставку кінцевому споживачу, отримання коштів за придбані алкогольні напої та тютюнові вироби від кінцевого споживача, розрахунок за придбані такі товари у роздрібній торгівельній мережі не узгоджуються з вимогами Закону № 481.

Разом з цим, до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій з наведенням детального опису суті таких операцій.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.