Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.10.2019 р. № 1029/ІПК/28-10-27-01-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув звернення ТОВ щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, реєстрації акцизних складів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон № 481), зокрема, запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 (зі змінами) місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Таким чином, для здійснення діяльності зі зберігання пального у розумінні Закону № 481 (зі змінами), суб'єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію.

Порядок видачі, призупинення, анулювання, ліцензій на право зберігання пального, оптову та роздрібну торгівлю пальним визначено статтею 15 Закону № 481 (зі змінами).

Відповідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу — це, зокрема, суб'єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до абзацу третього пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під акцизним складом розуміються, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

При цьому відповідно до абзацу шостого цього ж підпункту не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Отже, якщо загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, обсяг отриманого протягом календарного року пального не перевищує 1000 кубічних метрів, та пальне використовується виключно для потреб власного споживання без здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, у такому випадку відсутня необхідність реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.