Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.10.2019 р. № 1066/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), розглянула Ваш запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань відносно договорів про спільну діяльність та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до пункту 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі —  ПКУ) підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 64.6 ст. 64 ПКУ на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого пп. 5 п. 180.1 ст. 180 ПКУ) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Кодексом.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені ПКУ.

Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків — відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

На сьогодні особливості оподаткування для договорів про спільну діяльність встановлені ПКУ стосовно податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 14.1.139 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 ПКУ для цілей оподаткування платником податку є, зокрема:

— будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 ПКУ;

— особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи.

Пунктом 3.5 розділу III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі — Порядок), визначено, що підставою для взяття на облік договору про спільну діяльність є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію його платником ПДВ.

Згідно з пунктом 4.6 розділу IV Порядку для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа подає до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ заяву за формою N 1-ОПП та копію договору (контракту) про спільну діяльність.

Таким чином, договори про спільну діяльність обліковуються в контролюючих органах за умови, що на такі договори поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені положеннями ПКУ, і уповноважена особа за такими договорами зареєстрована платником ПДВ.

Отже, для договору про спільну діяльність між платниками єдиного податку, які не зареєстровані платниками ПДВ, немає підстав для взяття на облік в контролюючих органах, а відтак, такі платники вважаються окремими особами у межах такої діяльності та ведуть облік доходів і звітують відповідно до вимог ПКУ.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи-підприємця — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (п. 292.6 ст. 296 ПКУ).

Згідно з п. 292.4 ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Фізичні особи-підприємці — платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

Порядок ведення книги обліку доходів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі — Порядок № 579), який набрав чинності з 28.07.2015 року.

Згідно з п. 5 Порядку N 579 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Отже, у разі отримання фізичною особою-підприємцем — платником єдиного податку коштів від надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, у книзі обліку доходів відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, за такими договорами.

Разом з цим при заповненні податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи — підприємця до доходу включається лише сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Додатково повідомляємо, що п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

При цьому зазначаємо, що кожен конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), що стосуються порушеного питання з наведенням детального опису суті здійснюваної операції.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.