Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.10.2019 р. № 846/6/99-00-04-01-03-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула запит стосовно отримання податкової консультації щодо ліцензування діяльності із реалізації та зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що відпуск пального Товариством «в роботу» третім особам - субвиконавцям, що здійснюється без проведення будь-яких розрахунків між сторонами та проводиться по підприємству як «для власного споживання» не повинне розглядатися як роздрібна торгівля пальним.

А тому Товариство не повинно отримувати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавіть наступне питання: чи правильними є зазначені висновки?

Враховуючи викладене вище, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (надалі -Закон № 481/95-ВР), роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/ автогазозаправної    станції/газонаповнювальної    станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) -документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них:

модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення;

реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Також, Товариство цікавіть наступне питання: якщо постачальник пального здійснюватиме поставку та заправлятиме Товариство безпосередньо в паливозаправні баки автотранспортних засобів, чи потрібно у такому разі нашому Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального?

Враховуючи викладене вище, слід зазначити таке.

Згідно з п.п. г) п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не є акцизним складом.

Як зазначено у запиті Товариства, паливо заливається безпосередньо у паливні баки транспорту Товариства, а після заправки, тобто поміщення пального безпосередньо у паливний бак, фізичний відпуск пального іншим особам, до інших транспортних засобів не здійснюється.

Паливний бак (бензобак) - ємність для зберігання запасу рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо) безпосередньо на борту транспортного засобу або технічного пристрою, який отримує енергію від рідкопаливного двигуна внутрішнього згорання.

Також на корпусі паливного бака в разі необхідності розташовується отвір для введення датчиків контролю рівня палива, або його тиску.

Паливні баки також можуть мати зливний отвір, обладнуються запірною пробкою або краником.

Таким чином паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі, з якого пальне потрапляє у двигун та використовується виключно для роботи двигуна - не є акцизним складом (акцизним складом пересувним), та транспортний засіб, у якого пальне знаходиться тільки у паливному баку та використовується виключно для роботи двигуна транспортного засобу - не є акцизним складом (у розумінні п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Кодексу)  акцизним складом пересувним (у розумінні п.п. 14.1.6і. п. 14.1. ст. 14 Кодексу).

Отже отримувати ліцензію на зберігання пального, яке зберігається виключно у паливних баках транспортних засобів не потрібно.

Частиною третьою ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.