Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.10.2019 р. № 1019/Г/99-00-04-07-03-14/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм законодавства з питання плати за землю з фізичних осіб та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), Податковим кодексом України (далі - ПКУ), Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Згідно зі статтею 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 ПКУ зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (пункт 120.2 статті 120 ЗКУ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності -обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користувань я земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Питання орендної плати за землю державної і комунальної власності врегульовані статтею 288 розділу XIII ПКУ та Законом.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПКУ).

Як передбачено пунктом 288.4 статті 288 ПКУ, розмір та умови внесенні орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, основною підставою визначенні розміру орендної плати є договір оренди.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі може 6ути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Враховуючи норми статті 654 Цивільного кодексу України та норми статті 31 Закону, розірвання договору оренди землі здійснюється у формі договору та відповідні відомості такого договору повинні вноситись а;о державного реєстру земель.

Також, статтею 34 Закону визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Враховуючи викладене, платником орендної плати є виключно орендар земельної ділянки до моменту припинення або розірвання такого договору оренди.

Відповідно до підпункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.