Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.10.2019 р. № 999/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Господарства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань отримання ліцензії на право зберігання пального, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Господарство поінформувало, що являється платником єдиного податку 4 групи та використовує пересувну ємність, яка зареєстрована в органах ДАЇ та має свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Ємність використовується виключно для власних потреб в господарській діяльне сті сільськогосподарського виробника.

З урахуванням викладеного вище, Господарство цікавлять наступні запитання:

1. Чи потрібна ліцензія на зберігання ПММ для неплатника акцизного податку, який не є розпорядником пересувного акцизного складу, на пересувну ємність?

2. У разі необхідності отримання ліцензії, який пакет документів повинно надати Господарство для її отримання, а також дозволи яких органів необхідно надати на таку ємність?

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Законом № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюєтеся суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи вище викладене, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

платіжне доручення з відміткою банку про сплату. Річна плата за ліцензії на право зберігання пальним встановлена у розмірі 780 гривень за кожне таке місце;

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством прано землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової торгівлі пальним, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення таког о об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місій оптової торгівлі пальним, необхідних для оптової торгівлі пальним;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідна реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Враховуючи викладене вище, ліцензії на право зберігання пального видаються на місце (територію) на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального, та яке необхідно надати до органу ліцензування за місцем розташування місць зберігання пального пакет документів встановлений вимогами Закону № 481.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.