Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.10.2019 р. № 879/11-28-32-02-08/ІПК

Державна податкова служба, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянувши запит про надання індивідуальної податкової консультації, повідомляє.

1.  Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального, що використовується виключно для власних потреб, за відсутності у підприємства власного чи орендованого стаціонарного об’єкту (цистерни/ємності) для зберігання пального, а наявна лише пересувна ємність (паливозаправник)?
 

2.  Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального, що використовується виключно для власних потреб, у разі його короткотермінованого зберігання 1-7 календарних днів, в залежності від інтенсивності робіт, у пересувній ємності (паливозаправнику) та чи є це зберігання палива в розумінні вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР?
 

3.  Які документи разом із заявою на отримання ліцензії на право зберігання пального необхідно подати, для її отримання підприємством, за відсутності у нього стаціонарних об’єктів (ємностей) для зберігання пального ?

Якщо так, то чи можна вважати місцем зберігання палива юридичну адресу, яке орендує паливозаправник ?

Господарство повідомило, що воно є сільськогосподарським виробником, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку четвертої групи.

Для забезпечення потреб у здійсненні свого основного виду господарської діяльності ( КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур») має у користуванні на умовах оренди, для короткотермінованого зберігання протягом 3-7 календарних днів одного звітного бухгалтерського та податкового періоду, для заправки власного автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки — паливозаправник під дизельне пальне з обсягом ємності 8824 л.

Стаціонарних ємностей для зберігання пального господарство не має.

Обсяг придбання пального протягом календарного року не перевищує 10000 м куб.

Пальне використовується виключно для власних потреб, операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам не здійснюється.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Кодексу та Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набрали чинності з липня 2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено статтею 15 Закону № 481.

Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Відповідно до статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

—  підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевою бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державною резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання мають право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто, у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) з зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання,та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, такому суб’єкту господарювання необхідно буде отримуватя ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

Враховуючи викладене вище та той факт, що пальне придбавається та заливається до пересувної ємності (паливозаправника), то таке зберіганні пального не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального,
оскільки транспортний засіб не є нерухомим майном та не має чіткої прив’язки до місця (території) згідно із Законом № 481.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені  заявником  копії таких документів:

— документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

— акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального;

— дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інішх документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом з заявою, несе заявник.

Статтею 15 Закону № 481 встановлено необхідний перелік документів для отримання ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

У разі подання заяви на видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто, вони приймаються за описом , копія якого видається заявнику про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Отже, видача ліцензій на право зберігання пального можлива лише за умови надання всіх необхідних документів, які встановлені вимогами Закону № 481.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків.