Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.11.2019 р. № 1140/6/99-00-04-01-04-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо функціонування акцизного складу та повідомляє таке.

Товариство зазначило, що закуповує паливо в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів на рік, яке використовується для роботи власних тепловозів і механізмів.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати роз’яснення з приводу:

1. Необхідності реєстрації платником акцизного податку.

2. Належності до акцизного складу філії Товариства, яка має ємність для зберігання пального об’ємом 20 кубічних метрів, та закуповує паливо в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів на рік.

3. Належності до акцизного складу всіх інших територій Товариства, де відбувається використання палива для власного споживання без його зберігання.

4. Обов’язку Товариства з реєстрації акцизних накладних із загального обсягу отриманого пального або тільки обсягів пального, переміщення якого відбувається через акцизний склад.

5. Складання та реєстрації акцизної накладної постачальником пального з власного акцизного складу до філії Товариства (платника акцизного податку), на якій відсутні акцизні накладні, та заповнення акцизної накладної.

6. Необхідності зазначення у декларації з акцизного податку та додатку 11 до неї руху загального обсягу отриманого Товариством пального.

7. Необхідності отримання Товариством ліцензії для використання ємності для зберігання пального.

До питання 1.

Згідно з підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу підакцизні товари (продукція) — товари за кодами згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі — УКТ ЗЕД), на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Пунктом 215.3 статті 215 Кодексу встановлено перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, серед яких є пальне.

Відповідно до підпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Отже, пальне належить до підакцизної групи товарів.

З 01 липня 2019 року відповідно до змін, внесених до Кодексу Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», змінено визначення терміну «реалізація пального».

Абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що реалізація пального — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу (абзац восьмий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

До питань 2 і 3.

Згідно з абзацом третім підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Абзацом четвертим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що не є акцизним складом, зокрема:

— приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

— приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання — платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

— паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої;

Отже, приміщення або територія на митній території України вважається акцизним складом за наявності умов, визначених у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

До питання 4.

З 01 липня 2019 року стаття 231 «Акцизна накладна» Кодексу викладена в новій редакції.

Відповідно до абзацу другого пункту 231.1 статті 231 Кодексу платник податку зобов’язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання;

реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу;

втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат;

зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального або спирту етилового, а також при здійсненні операцій, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.

Право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу (підпункт 231.4 статті 231 Кодексу).

До питання 5.

Згідно з абзацом п’ятнадцятим пункту 231.3 статті 231 Кодексу особа, яка реалізує пальне, зобов’язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального:

— з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;

— з акцизного складу до акцизного складу пересувного;

— з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного;

— з акцизного складу пересувного до акцизного складу.

Абзацом двадцятим пункту 231.3 статті 231 Кодексу передбачено, що особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов’язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу — отримувачу пального
або спирту етилового.

Якщо платник податку одночасно є особою, яка реалізує та отримує пальне, складання та реєстрація акцизних накладних у двох примірниках здійснюються у встановленому цим пунктом порядку для складання та реєстрації акцизних накладних у двох примірниках (абзац двадцять другий пункту 231.3 статті 231 Кодексу).

Заповнення акцизних накладних здійснюється з урахуванням Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.2019 за № 753/33724.

До питання 6.

Згідно з пунктом 49.2-1 статті 49 Кодексу платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Форму декларації акцизного податку, Порядок її заповнення та подання, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 105/26550 (далі — Порядок № 14).

Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального здійснюється у додатку 1-1 до Декларації.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 14 додаток 1-1 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального згідно з підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу» заповнюють усі платники акцизного податку з реалізації пального (в тому числі виробники).

Дані заносяться за акцизними складами/акцизними складами пересувними із зазначенням їх унікального номера в розрізі товарів (продукції) за кодами згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 2 розділу V Порядку № 14 передбачено детальний опис заповнення граф додатка 1-1 до Декларації.

Підпунктом 4 пункту 2 розділу V Порядку № 14 визначено, що у графі 4 «Обсяги пального за місцем діяльності за акцизними накладними, коригувальними акцизними накладними (в тис. л, приведеного до температури 15 °С)» зазначаються обсяги пального, приведеного до 15 °С, отриманого суб’єктом господарювання у звітному періоді згідно з митними деклараціями та акцизними накладними/розрахунками коригування до акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Показник графи 4 додатка РІ до Декларації заповнюється навіть за відсутності об’єкта оподаткування у звітному періоді.

До питання 7.

Відповідно до абзацу п’ятдесят першого частини першої статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481) місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15 Закону № 481).

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання здійснює діяльність із зберігання пального, він зобов’язаний отримати ліцензію на право його зберігання.

Частиною шістнадцятою статті 15 Закону № 481 передбачено, що суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім того, відповідно до частини дев’ятнадцятої статті 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).