Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.10.2019 р. № 1104/6/99-00-04-01-04-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо здійснення господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пальним, його зберігання та повідомляє таке.

Товариство зазначило, що є сільськогосподарським виробником і використовує у господарській діяльності стаціонарні, пересувні паливозаправники та ємності для зберігання пального, що використовуються для забезпечення пальним техніки для власних виробничих потреб (виключно для потреб власного споживання), без здійснення операцій з реалізації пального та надання послуг із його зберігання для потреб інших осіб.

Враховуючи викладене Товариство запитує:

1. Чи виникає у Товариства обов’язок щодо отримання ліцензій на право оптової, роздрібної торгівлі пальним та його зберігання, якщо пальне використовується виключно для потреб власного споживання з метою виробництва власної сільськогосподарської продукції та без здійснення операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам?
 

2. Чи вважатиметься використання Товариством пального виключно для потреб власного споживання у разі:

— заправки пальним власної та/або орендованої техніки, у тому числі сільськогосподарського призначення, для виробництва власної продукції на земельних ділянках, у тому числі орендованих?
заправки пальним власної та/або орендованої техніки, у тому числі сільськогосподарського призначення, для надання іншим особам послуг з виробництва продукції на земельних ділянках таких осіб (у тому числі орендованих ними), на підставі договорів підряду із виконання робіт з матеріалу підрядника та його засобами (стаття 839 Цивільного кодексу України)?

До питання 1.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Згідно з абзацом п’ятдесят п’ятим частини першої статті 1 Закону № 481 зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до абзацу п’ятдесят шостого частини першої статті 1 Закону № 481 оптова торгівля — діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Роздрібна торгівля пальним — діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки (абзац п’ятдесят сьомий частини першої статті 1 Закону № 481).

Частинами першою та двадцятою статті 15 Закону № 481 передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Таким чином, господарська діяльності суб’єктів господарювання з оптової, роздрібної торгівлі пальним та його зберігання у розумінні Закону № 481 підлягає ліцензуванню.
 

До питання 2.

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Платник податків (підприємець) самостійно на власний розсуд визначає порядок використання пального для потреб власного споживання.

Разом з тим, інформуємо, що з 01 липня 2019 року відповідно до змін, внесених до Кодексу Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», змінено визначення терміну «реалізація пального».

Абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу передбачено, що реалізація пального — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу (абзац восьмий підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Отже, операції з використання пального для потреб власного споживання вважаються реалізацією пального за наявності умов, визначених у підпункті 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.