Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.11.2019 р. № 1226/10/18-28-04-04-13/ІПК

Державна податкова служба України розглянула лист товариства щодо правильності визначення доходу платників єдиного податку третьої групи — юридичних осіб в разі надходження іноземної валюти від замовника - нерезидента та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), повідомляє.

1. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування по єдиному податку встановлено розділом XIV Кодексу.

Згідно з підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 розділу XIV Кодексу доходом юридичної особи - платника єдиного податку є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.5 Кодексу встановлено, що дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (пункт 292.6 Кодексу).

Враховуючи вищенаведене, якщо з виручки в іноземній валюті за надані товари (роботи, послуги) утримуються відсотки (комісійні) на користь міжнародної системи грошових переказів (в тому числі SWIFT), то доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи є повна сума виручки, перерахована у гривні за офіційним курсом НБУ на дату її надходження (з врахуванням коштів, утриманих міжнародними системами за переказ валютних коштів).

2. Юридичні особи — платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Дохід у платників єдиного податку визначається на підставі даних спрощеного бухгалтерського обліку (пункт 292.13 статті 292, підпункт 296.1.3 пункту 296.1 статі 296 Кодексу).

Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачене законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону від 16 липня 1999 року N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, щодо питання, на підставі яких документів визначається дохід у платника єдиного податку третьої групи — юридичної особи у разі надходження іноземної валюти від замовника - нерезидента, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.