Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.11.2019 р. № 1220/ІПК/28-10-30-02-11

Офіс великих платників податків ДПС розглянув лист [....] (далі — Товариство) та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Товариство (основний вид діяльності — вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур) повідомило, що на балансі має вантажні автомобілі, комбайни, трактори та легкові автомобілі, зареєстроване платником акцизного податку та є розпорядником чотирьох акцизних складів, на яких зберігається пальне і заправляється вантажний транспорт та сільгосптехніка.

Заправка легкових автомобілів здійснюється за талонами, скетч-картками, спец, картками на АЗС постачальника, який реєструє акцизні накладні на кінцевого споживача.

Пальне використовується виключно для потреб власного споживання та не здійснює операції із реалізації та зберігання пального іншим особам.

Товариство цікавить наступне:

Чи потрібно йому складати і реєструвати акцизні накладні на пальне за талонами та скетч-картками, використане легковими автомобілями?

Якщо так, то який акцизний склад необхідно зазначити в акцизній накладній на списання пального? Чи потрібна ліцензія на зберігання пального за талонами та скетч-картками?

Та як реєструвати такі акцизні накладні, якщо вхідного акцизу не буде, тому що акцизні накладні постачальник реєструє на кінцевого споживача?

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із "Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, узагальнення інформації про наявність і рух належного підприємству палива здійснюється у складі запасів на субрахунку 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали).

На цьому субрахунку обліковуються наявність та рух палива, що придбавається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

За дебетом субрахунку 203 "Паливо" відображається надходження палива на підприємство, за кредитом — витрачання на виробництво, переробку, відпуск (передачу) на сторону тощо.

Аналітичний облік на субрахунку 203 "Паливо" ведеться за видами, марками пального та за місцями його зберігання (склад, бак транспортного засобу, матеріально-відповідальна особа стосовно оплачених талонів на паливо).

Згідно із розділом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики,
Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155 (далі — Інструкція № 281) зазначено, що талон — це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Згідно пп.14.1.141і п.14.1 ст.14 Кодексу пальне — це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті  215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

Згідно із пп. 212.1.15 п.212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Відповідно до пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу у редакції, яка діє з 01.07.2019, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Отже, безпосередньо сама операція з реалізації талонів, скетч-карток за ціною обумовленого номіналу пального, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01 липня 2019 року не належить до операцій з реалізації пального в розумінні пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу.

Операція з фізичної передачі пального на підставі пред'явлення оплаченого талону, скетч-картки на АЗС постачальника належить до операцій з реалізації пального в розумінні пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу.

Під час фізичного відпуску пального у суб'єкта роздрібної торгівлі-розпорядника акцизного складу АЗС виникає обов'язок у складанні та реєстрації акцизних накладних у порядку, визначеному статтею 231 Кодексу.

При цьому, при реалізації пального суб'єкту господарювання (Товариству) через паливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, обов'язково заповнюються обов'язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" п.231.1 ст.231 Кодексу із зазначенням даних, що ідентифікують такого суб'єкта господарювання (п.231.1 ст.231 Кодексу).

Пунктом 232.3 ст. 232 Кодексу визначено, що в системі електронного адміністрування реалізації пального або спирту етилового зміна показника Ʃ_{АНаклОтр} (тобто показника, який збільшує Ʃ_АНакл обсяги пального, на яке платник має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригуванню, а також коригування до заявок на поповнення обсягу залишку пального в Єдиному реєстрі акцизних накладних) не відбувається на обсяги пального, що реалізується з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, через паливороздавальні або оливороздавальні колонки, платнику податку - отримувачу пального.

Оскільки заправлення легкових транспортних засобів Товариства у паливний бак, який не є акцизним складом, пальним, зокрема за талонами, скретч-картками, відбувається на АЗС Продавців (постачальників), тобто з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, через паливороздавальні або оливороздавальні колонки, то згідне із складеними ними акцизними накладними зменшується ліміт пального у таких Продавців (постачальників) і не збільшуюється ліміт пального у Товариства (Покупця), який зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального, та відповідно у Товариства відсутні підстави, у даному випадку, складати акцизні накладні для власного споживання.

Законом України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі — Закон № 2628) внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про держание регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі — Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019.

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що: місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого під інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Водночас, короткострокове зберігання талонів та скетч-карток не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки в такому разі зберігається не пальне, а право їх власника на отримання на АЗС постачальника фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки.

Відповідно до п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.