Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2019 р. № 1209/6/99-00-05-05-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула стосовно отримання індивідуальної податкової консультації щодо визнання контрольованими операцій зі страхування (перестрахування) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.

Як вбачається із запиту, Товариство здійснювало операції з перестрахування за участю перестрахових брокерів-нерезидентів через їх постійні представництва в Україні.

Статтею 987 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

При цьому страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Крім того, ст. 12 Закону України «Про страхування» визначено, що перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

При цьому відповідно до п. 5 Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 124, страховики (цеденти, перестрахувальники) можуть укладати договори перестрахування за участю перестрахових брокерів-нерезидентів лише через їх постійні представництва в Україні, зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Відповідно до пп. «а» пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти — це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Згідно з пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток — нерезидентами.

Водночас постійне представництво нерезидента, що здійснює господарську діяльність на території України, відповідно до пп. 141.4.7 пп. 141.4 ст. 141 Кодексу прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Визнання з метою оподаткування постійного представництва як платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента, не змінює його статусу як нерезидента.

Враховуючи цю особливість постійного представництва нерезидента в Україні, операції резидента з постійним представництвом нерезидента для цілей трансфертного ціноутворення належать до операцій з нерезидентом.

Контрольованими операціями згідно з пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов'язаними особами-нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених пп. 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення змін до переліку організаційно-правових форм нерезидентів у розрізі держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до цього підпункту, вони набирають чинності з 1 січня звітного року, що настає за календарним роком, у якому внесено такі зміни.

Якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

При цьому відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

— річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

— обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Таким чином, резидент, який протягом звітного періоду здійснював контрольовані операції з постійним представництвом нерезидента, при одночасному дотриманні умов пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст.39 Кодексу, зобов’язаний в установлений термін подати звіт про контрольовані операції.

Зазначена позиція підтверджена Міністерством фінансів України.

Отже, у разі здійснення резидентом господарських операцій з постійним представництвом нерезидента в Україні, материнська компанія якого має організаційно-правову форму, що включена до Переліку організаційно-правових форм нерезидентів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 року № 480, то такі операції можуть визнаватись контрольованими на підставі пп. «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу. У разі, якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до зазначеного Переліку відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким постійним представництвом нерезидента за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.

Стаття 39 Кодексу не містить вимог щодо форми документа для підтвердження нерезидентом сплати податку на прибуток (корпоративного податку), а також органу, який має видавати такий документ.

Отже, платник податків не обмежений у виборі способу та форми отримання інформації щодо сплати нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у звітному році.

Такий платник податків має отримати документ, що видається фінансовим (податковим) органом відповідної країни, який буде містити інформацію щодо сплати таким контрагентом податку на прибуток (корпоративного податку).

При цьому такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Щодо відображення операцій страхування (перестрахування) у звіті про контрольовані операції, то зазначене питання має розглядатися з урахуванням договірних умов, сутності таких операцій, обставин їх здійснення та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.