Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.10.2019 р. № 1111/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно отримання ліцензії на право зберігання пального, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що в процесі провадження господарської діяльності здійснює виробництво та реалізацію асфальтобетонної суміші, яка використовується для будівництва доріг.

Згідно технології виробництва, в якості пального заводи використовують дизельне пальне.

Товариство отримує від постачальників пальне, яке в подальшому використовує для заправлення асфальтозмішувальних устаткувань.

Реалізація або зберігання пального для інших осіб не здійснюється. Загальний обсяг пального, яке було використано у 2018 році, перевищило 1 000 000 літрів, а в першому півріччі 2019 року склало 231 957 літрів.

Ємності в яких заливається пальне є невід’ємною частиною заводу.

Конструкцією заводів не передбачено використання ємностей для зберігання або переливу пального в інші ємності, або заправлення іншого обладнання, будівництва доріг і автострад, виробництва бетонних розчинів, готових для використання.

З урахуванням викладеного вище, Товариство цікавлять запитання:

1. Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального?

2. Чи вважатимуться акцизним складом ємності, що є невід’ємною частиною асфальтобетонного заводу, а Товариство — розпорядником акцизного складу за умови, при якому Товариство використовує пальне виключно для власних потреб?

Порядок ліцензування зберігання пального встановлено статтею 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), акцизний склад — це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання — платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Платники податку — розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів — в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади — в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу.

Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Слід зазначити, що інформації, наведеної у зверненні, недостатньо для того, щоб зрозуміти, чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на право зберігання пального.

До звернення Товариство не надало будь-яких первинних документів, які б підтверджували, що паливна ємність, у якій зберігається пальне є невід’ємною частиною обладнання асфальтобетонного заводу.

Для надання більш повної та ґрунтовної індивідуальної податкової консультації Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу з наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.

Частиною третьою ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.