Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2019 р. № 1151/ФОП/26-15-33-18-12-ІПК

Головне управління ДПС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі — ПКУ), розглянуло Ваше звернення про надання індивідуальної податкової консультації від № (вх.  №  від.......... ) щодо порядку нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також заповнення Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Звіт) та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України — це будь - який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь - яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Водночас доходи, які включаються до загального місячного (річною) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Статтею 165 ПКУ встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст. 168 ПКУ.

Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунзк, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ (18 відсотків від об’єкта оподаткування).

Також об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ (1,5 відсотка від об’єкта оподаткування).

Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розд. IV ПКУ особи, які відповідно до цього ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 2.2 розділу II Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами і доповненнями (далі — Порядок № 4), податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Згідно з п. 3.1 розділу III Порядку № 4 при заповненні податковэго розрахунку навпроти напису «Працювало за трудовими договорами» проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами).

Враховуючи вищевикладене, податковий агент при заповненні податков эго розрахунку за ф. № 1ДФ не вказує відомості по найманим працівникам, якщо протягом звітного податкового періоду на користь даних працівників не нараховувався та не виплачувався дохід.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої с г. 4 Закону № 2464 є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної  заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.

Отже, якщо найманому працівнику, який знаходяться у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами/по догляду за дитиною до трьох років не нараховується заробітна плата (в тому числі виробничі премії), у такому разі єдиний внесок не нараховується, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі — Порядок № 435), страхувальники, зокрема, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), за таких осіб зобов’язані формувати та подавати Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі -— Звіт) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.

Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт подається за формою згідно з таблицею 1 додатка 4 до Порядку № 43 ).

В облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконуючі постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві (п. 2.1 розд. 2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 із змінами і доповненнями (далі — Інструкція № 286).

При цьому, Звіт формується та подається незалежно від того, чи нараховувався дохід найманим працівникам (застрахованим особам).

Тобто страхувальник, штатна чисельність якого складається з одного найманого працівника, який знаходиться у відпустці по вагітності та пологам, зобов’язаний формувати таблицю 1 додатка 4 до Порядку № 435 з прочерками.

При цьому, оскільки згідно з пп. 3.2.2 п. 3.2 розд. З Інструкції № 286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені в пп. 2.4, 2.5 розд. 2 Інструкції № 286, крім працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або у відпустці для догляду за дитиною, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку, то в таблиці 1 додатка 4 до Порядку № 435 показник «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» не заповнюється, а в реквізиті «Облікова кількість штатних працівників» проставляється «1».

Показник «Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення)» зазначається в основних реквізитах заголовної частини таблиці 1 додатка 4 до Порядку  № 435.

Він включає осіб, за яких подаються відомості до системи персоніфікованого обліку.

Також для отримання роз’яснень з питань заповнення таблиць 5 - 9 додатка 4 звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Порядком № 435, доцільно звернутись до Пенсійного фонду України.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.