Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.11.2019 р. № 1278/6/99-00-04-01-03-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула звернення з питань застосування окремих норм податкового законодавства та повідомляє.

У своєму зверненні Підприємство зазначає, що не є платником акцизного податку та не має ліцензій на право роздрібної та/або оптової торгівлі, адже використовує придбане пальне, з якого сплачений акцизний податок, для виробничих потреб.

Як правило, придбане (відвантажене) пальне зберігається у паливних баках безпосередньо в транспортних засобах та в подальшому використовується виключно для потреб власного споживання.

На сьогодні в процесі здійснення господарської діяльності з об’єктивних причин (через тимчасову неможливість придбання палива) з метою недопущення паралізації діяльності підприємства та виконання покладених на нього статутних завдань, виникла необхідність у запозиченні палива шляхом укладення договору позики, відповідно до умов якого Позикодавець (юридична особа, яка має ліцензію) передає у власність Позичальника (Підприємства) дизельне пальне у певній кількості літрів, а Позичальник (Підприємство) зобов’язується повернути Позикодавцеві таку ж кількість дизельного палива та тієї ж якості.

Позика є безоплатною (безпроцентною) та повинна бути повернута до 31.12.2019.

З огляду на викладене, Підприємство просить надати роз’яснення, зокрема, але не виключно, з наступних питань:

Чи повинно Підприємство, як Позичальник за договором безоплатвої позики дизельного палива, бути платником акцизного податку та мати зареєстрований акцизний склад у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, — розпорядником акцизного складу у разі повернення дизельного палива за договором безоплатної позики дизельного палива?

Чи повинно Підприємство, як Позичальник за договором безоплатної позики дизельного палива, мати ліцензію на право роздрібної торгівлі та/або оптової торгівлі у разі повернення дизельного палива за договором безоплатної позики дизельного палива?

Яку саме ліцензію повинно мати підприємство, враховуючи той факт, що підприємство не має власної автозаправної станції, або інших місць роздрібної торгівлі з паливороздавальними  та/або оливороздавальними колонками?

З 1 липня 2019 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 23.11.2018 р. № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» до Кодексу, згідно з якими, зокрема, але не виключно замість Системи електронного адміністрування реалізації пального запроваджено Систему електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Також з 01.07.2019 змінено визначення терміну «реалізація пального» (пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), яке розповсюджено також і на спирт етиловий, відповідно до якого реалізацією є будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходам права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

При цьому, згідно із пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад — це, зокрема:

б)приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території, отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання — платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Розпорядник акцизного складу суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Наслідком зміни визначення терміну «реалізація пального» є зміна кода платників акцизного податку з реалізації пального.

Згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є, зокрема, особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий.

Особи, які здійснюватимуть реалізації пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Отже у випадку описаному Підприємством, операції з фізичного отримання та повернення дизельного пального за договором безоплатної позики, підпадають під визначення «реалізація пального», а тому Підприємство (Позичальник), так і Позикодавець зобов’язані зареєструватись платниками акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні за цими операціями.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 481 зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

— оптова торгівля пальним — діяльність із придбання та подальшої реалізацїї пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

— роздрібна торгівля пальним — діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни йзго фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної , станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки;

— місце оптової торгівлі пальним — місце (територія), на якому розташовані споруди  та/або  обладнання, та/або    ємності,    що використовуються    для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

— місце роздрібної торгівлі пальним — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

— місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди    та/або    обладнання, та/або    ємності,    що використовуються   для  зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовують :

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним

Таким чином, у разі здійснення господарської діяльності з оптової та/ або роздрібної торгівлі пальним та/або зберігання пального, суб’єктам господарювання необхідно отримати ліцензію на відповідний вид діяльності, Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.