Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.11.2019 р. № 1359/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі  — Кодекс), розглянула звернення ... щодо практичних норм законодавства з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі  — єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Законом, який визначає правові, економічні й соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, є Закон України від 19 червня 2003 р. N 973-ГУ «Про фермерське господарство», зі змінами й доповненнями (далі  — Закон № 973).

В Законі № 973 розрізняються поняття «голова фермерського господарства» та «члени фермерського господарства», які регламентуються різними статтями цього Закону.

Вичерпний перелік членів фермерського господарства визначено частиною третьою ст. З Закону № 973.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець, (частина четверта ст. 1 Закону № 973).

Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства й виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (частина четверта ст. 1 Закону № 973).

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (частина перша ст. 4 Закону № 973).
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 973 трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів та регулюються Статутом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (п. 1 ст. 2 Закону № 2464).

Згідно з п. 5 і частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску визначено членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах. Базу нарахування єдиного внеску для таких платників встановлено п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464.

У разі якщо голова фермерського господарства є засновником або іншою визначеною в Статуті особою, при цьому згідно з Статутом не є членом такого фермерського господарства, то він не є платником єдиного внеску у розумінні п. 51 частини першої ст.4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Отже, фермерське господарство, яке використовує працю фізичної особи, є платником єдиного внеску згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано тату консультацію.