Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування доходів у вигляді відсотків за користування кредитом, які виплачуються українським підприємством материнській компанії - резиденту Федеративної Республіки Німеччина та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Відповідно до положень пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (пп. «а» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Статтею 3 Кодексу передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (далі — Угода), яка ратифікована Верховною Радою України 22.11.1995, є чинною в українсько-німецьких податкових відносинах з 04.10.1996.
Відповідно до ст. 1 Угоди її положення застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав». Існуючими податками, на які поширюються положення Угоди, в Україні, зокрема, є «податок на прибуток підприємств» (п. З ст. 2 Угоди).
Положеннями пп.1 - 4 ст. 11 «Проценти» Угоди визначено:
«1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.
2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються
аа) у зв’язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання,
bb) у зв’язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або
сс) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;
b) 5 процентів від валової суми процентів в усіх інших випадках.
3. Незважаючи на положення пункту 2,
a) проценти, що виникають в Україні і сплачуються як відшкодування за позиками, що гарантовані Hermes-Deckung або сплачуються Уряду Федеративної Республіки Німеччина, Deutsche-Bundesbank, Kreditanstalt für Wiederaufbau або Deutsche Investitions- und Entwicklungsgesellschaft, підлягають звільненню від українського податку;
b) проценти, що виникають у Федеративній Республіці Німеччина і сплачуються Уряду або Центральному банку України, підлягають звільненню від німецького податку.
4. Термін «проценти» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов‘язань.
Штрафи за прострочені платежі не розглядаються як проценти для цілей цієї статті».
Таким чином, відповідно до зазначених положень Угоди обидві держави, які є сторонами Угоди — і держава, що є джерелом виплати доходів у вигляді процентів (Україна), і держава, резидентом якої є одержувач процентів (ФРН), мають право оподатковувати такий дохід.
Водночас, держава, що є джерелом виплати процентів (Україна), має переважне право на їх оподаткування, але, якщо оподаткування таких процентів передбачено її внутрішнім законодавством, це право обмежене ставками оподаткування, встановленими пп. 2 та 3 ст. 11 Угоди.
Згідно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (п. 103.3 ст. 103 Кодексу).
Враховуючи викладене вище та зазначену у запиті заявника інформацію щодо фактичних обставин справи, товариство має право на самостійне застосування особливостей оподаткування, передбачених відповідними положеннями ст. 11 Угоди, якщо такі виплати у розумінні п. 4 ст. 11 Угоди є процентами;
кредитор є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів і його податковий статус як резидента ФРН на час виплати процентів підтверджується довідкою, яка відповідає вимогам ст. 103 Кодексу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |