Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.11.2019 р. № 1322/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з питань акцизного податку, та надає відповіді на порушені у зверненні питання.

У зверненні Товариство зазначає, що на сьогоднішній день зареєстроване платником акцизного податку та має зареєстрований акцизний склад і є його розпорядником, має ліцензію на право оптової торгівлі пальним.

Товариство здійснює імпорт підакцизних (метанол, гексан, тощо) і використовує їх виключно для власного споживання у виробництві непідакцизних товарів.

Підакцизні товари зберігаються у тарі виробника в основному, в металевих бочках (200 л), пластикових кубах (1 куб.м) або скляній тарі (2,5 л). Кількість підакцизних товарів на складі не перевищує 200 кубічних метрів і обсяг обороту протягом календарного року не перевищує 1000 кубічних метрів.

Підприємство запитує:

1. Чи можна анулювати реєстрацію акцизного складу у разі, якщо загальна місткість розташованих на ньому ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операції з реалізації та зберігання пального іншим особам, за умови, що зберігання підакцизних товарів у приміщенні, що раніше було зареєстроване як акцизний склад, продовжиться після анулювання реєстрації акцизного складу у межах параметрів визначених підпунктом 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

2. Чи може Товариство, після анулювання реєстрації акцизного складу, використовувати ліцензію на оптову торгівлю пальним, як таку, яка дає право на зберігання пального?
 

 3. Який порядок складання імпортером пального акцизної накладної при ввезенні пального на митну територію України та переміщенні з пересувного акцизного складу (автомобіля перевізника) на місце зберігання пального, яке не є акцизним складом, де імпортер не має зареєстрованого акцизного складу, зберігає та використовує пальне виключно для власного споживання?
 

4. Який порядок складання імпортером пального акцизної накладної при використанні пального для власного споживання, де імпортер не має зареєстрованого акцизного складу, а зберігає пальне в місці зберігання?
 

До запитань 1, 3 та 4.

З 01.07.2019 набули чинності норми підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1, 14.1.224 та 14.1.224 1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якими визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад, зокрема — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:
 

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та    зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1. статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу — зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Разом з цим, згідно з частини 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу — це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Відповідно до п. 232.1 ст. 231 Кодексу обсяги ввезеного на митну територію України пального або спирту етилового обліковуються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового в такій послідовності:

1)  зараховуються автоматично на підставі оформлених належним чином митних декларацій у розрізі платників податку та умов оподаткування пального або спирту етилового за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
 

2)  розподіляються між акцизними складами пересувними, що використовуються під час такого ввезення, на підставі акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених платником податку — розпорядником таких акцизних складів пересувних.

Враховуючи зазначене, та як зазначено в листі Товариства, якщо воно є платником акцизного податку і здійснює відпуск пального з пересувного акцизного складу в місце зберігання пального для власного споживання чи промислової переробки, то таке місце зберігання пального має бути зареєстровано як акцизний склад.

Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262.

Складання акцизної накладної форми "П" та порядок її заповнення затверджено розділом II Порядку.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій.
 

До запитання 2.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481) оптова торгівля пальним визначена як діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Згідно з ст. 15 Закону № 481 оптова та роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження зокрема на підставі:

— заяви суб'єкта господарювання;

— рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

— несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

— отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами;

— встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального.

Згідно з статтею 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які  «» отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі, зокрема, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.