Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.11.2019 р. № 1383/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України» Державна податкова служба України, відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування норм Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628) та, в межах компетенції, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює господарську діяльність із роздрібної та оптової торгівлі нафтопродуктами, та надання послуг зі зберігання нафтопродуктів на власному нафтосховищі.

Товариством укладені із іншими суб’єктами господарювання договори постачання нафтопродуктів за допомогою талонів або смарт-карт.

Відповідно до цих договорів Товариство (ПРОДАВЕЦЬ) через свої АЗС (на які отримані ліцензії на роздрібну торгівлю паливом) здійснює продаж палива, яке належить на праві власності Товариству, ПОКУПЦЯМ (інші суб’єкти господарювання, які, зокрема, мають ліцензію на право оптової торгівлі пальним та зареєстровані платниками акцизного податку).

Фактичне отримання палива здійснюється за пред’явленням талону або смарт карти, які емітовані ПОКУПЦЯМИ, іншими суб’єктами господарювання — ОТРИМУВАЧІ.

За умовами договорів постачання палива, право власності від ПРОДАВЦЯ до ПОКУПЦЯ переходить в момент отримання палива ОТРИМУВАЧЕМ. ОТРИМУВАЧ фактично (фізично) отримує паливо на АЗС від особи ПОКУПЦЯ, та за його рахунок.

Жодних господарських правовідносин між ПРОДАВЦЕМ та ОТРИМУВАЧЕМ не існує.

ПРОДАВЕЦЬ не обізнаний про сутність правовідносин між ПОКУПЦЕМ і ОТРИМУВАЧЕМ.

Паливо на АЗС, через паливно-роздавальні колонки надходить безпосередньо до паливних баків автомобільного транспорту ОТРИМУВАЧА, тобто кінцевого споживача.

Таким чином у Товариства виникає практичне питання.

Під час реалізації вимог договорів постачання, за допомогою талонів та/або смарт-карт, між Товариством (ПРОДАВЕЦЬ) та ПОКУПЦЯМИ здійснюється операція купівлі-продажу у розумінні Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Але відсутній факт фізичної передачі палива.

Фізичне отримання палива здійснює ОТРИМУВАЧ, який уповноважений на це ПОКУПЦЕМ, та який діє від імені і за рахунок ПОКУПЦЯ.

При чому відповідно до укладених між ПОКУПЦЕМ та ОТРИМУВАЧЕМ власних договорів, ПОКУПЕЦЬ продає, а ОТРИМУВАЧ придбає паливо із місцем постачання АЗС третіх осіб.

Товариству не зовсім зрозуміло, хто відповідно до норм Кодексу повинен складати акцизну накладу, та хто повинен бути указаний отримувачем пального, з урахуванням того, що у ПРОДАВЦЯ відсутні будь-які дані про фактичного отримувача.

На підставі викладеного, у відповідності до статті 52 Кодексу Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань, з урахуванням викладеного вище:

1) Хто повинен складати акцизну накладну під час відпуску палива через паливороздавальні або оливороздавальні колонки з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним -— Товариство (ПРОДАВЕЦЬ) чи ПОКУПЕЦЬ?

2) Кого необхідно вказувати у акцизній накладній отримувачем пального, визначеного підпунктами «г» та «ґ» відповідно до пункту 231 статті 231 Кодексу,— суб’єкта господарювання, з яким укладені господарські правовідносини (але який не отримує фізично пальне), або суб’єкта господарювання, який отримує пальне фізично?

3) Кого необхідно вказувати у акцизній накладній отримувачем пального, визначеного підпунктами «г» та «ґ» відповідно до пункту 231 статті 231 Кодексу, якщо прямі господарські правовідносини відсутні, та відсутні будь-які дані, за якими його можна ідентифікувати?
 

4) Чи може суб’єкт господарювання, зокрема, Товариство, який має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, вказувати у акцизній накладній акцизний склад, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, з якого здійснюється відпуск палива, який не належить Товариству?

Щодо питань 1-3.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, у редакції, яка діє з 01.07.2019, реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1, 14.1.224 та 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено поняття акцизних складів, акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад, зокрема, — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1. статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу, — зокрема, суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу, буде вважатися розпорядником акцизного складу, відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Нагадуємо, що платником акцизного податку є особа, що реалізує пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

Платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (пункт 231.1 статті 231 Кодексу).

В акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов'язкові реквізити, зокрема, відповідно до підпунктів «г» та «ґ» пункту 231.1 статті 231 Кодексу:

— код ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий, та суб'єкта господарювання — отримувача пального або спирту етилового;

— повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи — суб'єкта господарювання — отримувача пального або спирту етилового.

При реалізації пального через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, обов'язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" цього пункту, зокрема, обов'язково заповнюються при реалізації пального суб'єкту господарювання із зазначенням даних, що ідентифікують такого суб'єкта господарювання.

Особа, яка реалізує пальне, зобов’язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального з акцизного складу, зокрема, будь-яким іншим особам — не платникам податку.

Оскільки операції з продажу пального, у способі заявленому Товариством, а саме — фізична передача пального третім особам здійснюється на АЗС Товариства, яка відбувається на підставі пред’явлення третіми особами смарт-карток, які емітовані ПОКУПЦЯМИ, у цьому випадку акцизні накладні мають складатися Товариством, як суб’єктом роздрібної торгівлі пальним власником/користувачем АЗС, на якій здійснюється фізичний відпуск пального, у порядку визначеному статтею 231 Кодексу, в якій отримувачем зазначається ПОКУПЕЦЬ, з яким укладено договір постачання нафтопродуктів, та зазначаються його реквізити, зокрема, відповідно до підпунктів «г» та «ґ» пункту 231.1 статті 231 Кодексу.

Щодо питання 4.

Враховуючи норми Кодексу викладені вище, у разі якщо фізична передача пального третім особам здійснюється на акцизному складі, що знаходиться під управлінням/належить іншим суб’єктам господарювання, у цьому випадку акцизні накладні мають складатися розпорядником акцизного складу, на якому здійснюється фізичний відпуск пального, та реєструватися у порядку визначеному статтею 231 Кодексу.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій, відповідно ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається за можливе.

Для надання більш повної та ґрунтовної відповіді на ці питання Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу за індивідуальною податковою консультацією та надати копії відповідних документів, з наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.