Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.11.2019 р. № 1456/10/08-01-32-04-11-ІПК

Головне управління ДПС у Запорізькій області розглянуло лист Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації та в межах компетенції повідомляє наступне.

У своєму листі Товариство проінформувало, що є металургійним підприємством.

Одним з напрямів діяльності підприємства є виробництво феросплавів.

У технологічному процесі виробництва підприємство використовує зріджений вуглеводневий газ, але використовує його не як паливо.

Він є сировиною, складовою виробничого процесу.

Для здійснення виробничого процесу Товариство закуповує газ у кількості , більшій ніж 1000 м³ , за один календарний рік.

Згідно з новими вимогами діючого законодавства України, підприємства, які закуповують газ у зазначеному об’ємі, повинні зареєструватися як платники акцизного податку та провести реєстрацію акцизних складів, отримати відповідну ліцензію.

При цьому не враховані особливості роботи підприємства, яке використовує газ як складову процесу виробництва, як сировину та не здійснює його подальшу оптову чи роздрібну реалізацію.

Відповідно до вищенаведеного та згідно зі ст. 52 Податкового кодексу України, Товариство просить надати письмову податкову консультацію з наступних питань:

1. Якщо ми використовуємо газ виключно для власних потреб у виробничому процесі, не здійснюючи його подальшу реалізацію ні в якому виді, яку ліцензію або ліцензії потрібно отримати нашому підприємству?

2. Чи існує можливість реєстрації акцизної території, якщо відсутні окремі резервуари для зберігання газу, а газ відразу після доставки поступає до устаткування печі, за допомогою якої здійснюється плавка феросплавів, та це устаткування є невід’ємною частиною всього комплексу виробничого обладнання?

3. У зв’язку з тим, що підприємство закуповує газ в обсязі більше 1000 м³ виключно для функціонування технологічного процесу та виробництва продукції підприємством, потрібно чи ні підприємству мати статус платника акцизного податку та будь яких пов’язаних з цим ліцензій?

З 01.07.2019р. набули чинності зміни Податкового кодексу України, внесені Законом України від 23.11.2018 №2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628), пов’язані з веденням господарських операцій з пальним.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платником акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий.

При цьому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, зокрема, що реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI ПКУ — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), зокрема, пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

— до акцизного складу;

— до акцизного складу пересувного;

— для власного споживання чи промислової переробки;

— будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

— у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

— при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПКУ акцизний склад — це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Розпорядник акцизного складу — суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ в редакції з 01.07.2019).

Тобто, основними критеріями при визначенні акцизного складу є обмеження щодо кількості палива, що придбавається протягом календарного року, загальної місткості ємностей, розташованих на території або приміщенні, де відбувається зберігання пального та обов’язковість використання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Отже, враховуючи викладене вище та той факт, що Товариство планує отримувати протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, та у разі якщо в нього в наявності документи, шо підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, на якій встановлено ємності для зберігання пального, місце зберігання пального Товариства підпадає під визначення акцизний склад, а Товариство вважається розпорядником акцизного складу в розумінні ПКУ.

А відповідно суб'єкт господарювання, який використовує пальне виключно для потреб власного споживання та є розпорядником акцизного складу, вважається особою, що реалізує пальне.

Абзацем 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ передбачено обов’язковість реєстрації усіх акцизних складів.

Згідно з п. 231.1 ст. 231 ПКУ, платник податку при реалізації, зокрема, пального, зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі — ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну, зокрема, на обсяги пального, використаного для власного споживання; втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного.

Акцизна накладна може бути складена за кожним акцизним складом / акцизним складом пересувним, кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та зареєстрована в ЄРАН не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг пального, втраченого та/або використаного для власного споживання протягом такого місяця (п. З розд. II Порядку).

При цьому, згідно з п. 7 розд. II Порядку, в акцизній накладній, складеній, зокрема, на обсяги пального, використаного для власного споживання чи промислової переробки, втрат пального у межах та/або понад встановлені норми втрат;

зіпсування або знищення, обов'язково зазначаються реквізити акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, з якого фізично відвантажене (відпущене) пальне, а реквізити акцизного складу / акцизного складу пересувного, на який фізично відвантажене (отримане) пальне, не зазначаються у відповідних рядках правої частини акцизної накладної.

Згідно з п. 15 розд. II Порядку, в акцизній накладній, складеній, зокрема, на обсяги пального, використаного під час власного споживання чи промислової переробки пального (код операції "1"), втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного (код операції "2"):

— у рядку "Особа — отримувач пального" зазначається "Неплатник";

— до рядка "юридична особа — код за ЄДРПОУ отримувача пального;

— договір про спільну діяльність — реєстраційний обліковий номер;

— для фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта вноситься умовний код "1000000000".

Отже, у разі коли суб'єкт господарювання (далі — СГ) є платником акцизного податку та вже має зареєстровані в СЕАРП та СЕ акцизні склади, то такому платнику також необхідно окремо зареєструвати у СЕАРП та СЕ акцизні склади на ті приміщення (території), де ним зберігається пальне, придбане для власного споживання або промислової переробки та/або втрачене у межах та/або понад встановлені норми втрат; зіпсоване, знищене. На обсяги такого пального СЕ зобов'язаний складати акцизні накладні та реєструвати їх в ЄРАН.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України від 16 січня 2001 року № 436-ІV підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон № 481), зокрема, запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до ст. 2 Закону № 481 виробництво пального здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форми власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 виробництво пального — це діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, в результаті якої отримується пальне або інші продукти переробки, місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно ст.1 Закону № 481 зберігання пального — це діяльність з зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (далі — СГ) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Згідно з ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевою бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також СГ мають право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.