Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.11.2019 р. № 1326/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) розглянула звернення щодо застосування фізичною особою - підприємцем платником єдиного податку третьої групи реєстратора розрахункових операцій та з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції, повідомляє наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (пп. З п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Однією з умов перебування фізичних осіб - підприємців на спрощеній системі оподаткування є здійснення розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій формі) (пункт 291.6 статті 291 ПКУ).

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 ПКУ реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку, зокрема фізичними особами - підприємцями другої групи, незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.

У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гринень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов'язковим.

Застосування реєстратора розрахункових оперщій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.

Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом Україні від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — 3акон № 265).

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених Осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно із п. 12 ст. 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Слід зазначити, що відповідно до п. 6 та п. 7 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV«Про Національний банк України», зі змінами та доповненнями, Національний банк України, зокрема, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками, та визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.

Враховуючи викладене вище, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати господарську діяльність з надання послуг, за умови дотримання критеріїв визначених п. 291.4 ст. 291 ПКУ та при здійсненні розрахунків виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій формі).

У разі перевищення в календарному році незалежно від обраного виду діяльності обсягу доходу понад 1000000 гривень, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Якщо оплата за реалізовані товари (послуги) здійснюється виключно у безготівковій формі через установи банку, або термінали самообслуговування банку, застосування реєстратора розрахункових операцій є необов'язковим.

При цьому роз’яснення стосовно здійснення переказів за допомогою системи Рayoneer знаходиться у правовому полі Національного банку Україна.

Зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.