Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.09.2017 р. № 2007/6/99-99-01-02-02-15/ІПК

Податкова консультація

Про оподаткування процентів, що сплачуються на користь нерезидента (резидента Швейцарії).

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до положень пп. 1 і 2 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал (далі - Конвенція), яка набрала чинності 26.02.2002, проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відс. загальної суми процентів.

Пунктом 3 ст. 11 Конвенції визначені умови, за яких проценти підлягають звільненню від оподаткування в країні, яка є джерелом таких процентів, а саме - якщо одержувач процентів є фактичним власником процентів, та якщо такі проценти сплачуються:

а) у зв’язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;

б) у зв’язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству;

в) за позиками будь-якого виду, що надаються банком; або

г) самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади.

При цьому слід зауважити, що положення пп. 1 і 2 ст. 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав буде здійснюватися оподаткування одержаного доходу у вигляді процентів. Відповідно до положень цих пунктів обидві країни, і країна, що є джерелом доходу, і країна, резидентом якої є особа, що одержує проценти, мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до положень п. 2 ст. 11 Конвенції країна, в якій виникають проценти, має право на оподаткування таких процентів (якщо внутрішнім законодавством передбачене оподаткування цього виду доходу), але це право обмежується ставкою 10 відс. загальної суми процентів.

Це означає, що положення п. 2 ст. 11 Конвенції дозволяють Україні відповідно до її податкового законодавства оподатковувати проценти, що виникають в Україні і виплачуються резиденту Швейцарії, але не за ставкою 15 відс., встановленою внутрішнім законодавством, а за максимальною ставкою, встановленою у Конвенції - 10 відсотків.

При цьому відповідно до положень п. 1 ст. 11 Конвенції країна резиденції особи, що одержує проценти, також має право на оподаткування таких процентів за ставками свого внутрішнього законодавства, але з урахуванням податку, сплаченого в країні, що є джерелом доходу (ст. 21 «Усунення подвійного оподаткування»).

Що стосується способів застосування обмежень, передбачених пп. 2 та 3 ст. 11 Конвенції, встановлені міжнародною угодою податкові звільнення або зменшення ставки оподаткування забезпечуються за допомогою двох різних способів застосування обмежень: безпосереднього застосування норм Конвенції при оподаткуванні у джерела та відшкодування (повернення) сплаченого податку.

В Україні зазначені способи застосування обмежень визначені положеннями ст. 103 Кодексу.

Відповідно до першого способу резидент України, що здійснює на користь нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України, може безпосередньо застосувати до платежів, що виплачуються, відповідну норму Конвенції. Таким чином, податок з таких платежів буде утриманий під час такої виплати за ставкою, зазначеною у Конвенції. Але при цьому треба мати на увазі, що підставою для безпосереднього застосування положень Конвенції при виплаті доходу є наявність на цей момент довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір (у даному випадку - резидентом Швейцарії), що і є підставою для використання переваг Конвенції. За відсутності на момент виплати такої довідки нерезидент підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства України без врахування положень Конвенції.

Якщо податок утримано без врахування положень Конвенції (наприклад, за відсутності на момент виплати зазначеної вище довідки або за якихось інших причин), але нерезидент має право на оподаткування доходів за ставками, встановленими Конвенцією, може бути застосоване відшкодування (повернення) сплаченого податку шляхом повернення різниці між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до умов міжнародного договору.