Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.11.2019 р. № 1467/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення та з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду, викладених у рішенні від 07.05.2019 (справа № 520/297/19), надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

Відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону України від 01 липня 1993 року № 3356-ХІІ «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Разом з тим будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, положення колективного договору, укладеного між адміністрацією «......» та трудовим колективом, не можуть встановлювати або змінювати норми Кодексу щодо оподаткування доходів фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом V Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості, використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконаннлм платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Водночас слід зазначити, що невключення доходів, одержаних платником податків у вигляді безоплатного відвідування приміщень для занять спортом та фізичною культурою, обладнаних необхідних обладнанням та утримуваних за рахунок товариства до додаткового блага, відповідно до пп. 164.2.17 п. 164 .2 ст. 164 Кодексу не дає підстав згідно з нормами Кодексу вважати такі доходи звільненими від оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Зазначене лише вказує на те, що вказані доходи не є додатковим благом.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку вкючаються інші доходи, крім зазначених ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 Кодексу.

Крім того, згідно з пп. 70.12.1 п. 70.12 ст. 70 Кодексу реєстраційний номер облікової картки платника (далі — РНОКПП) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовується, зокрема, при виплаті доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України.

Фізична особа зобов'язана подавати інформацію про РНОКПП юридичним особам, що виплачують їй доходи.

Документи, пов'язані з проведенням’ операцій, передбачених п. 70. 2 ст. 70 Кодексу, які не мають РНОКПП або серії та номера паспорта, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 Кодексу).

Водночас слід зазначити, що оскільки право відвідування приміщень для занять спортом та фізичною культурою, обладнаних необхідним обладнанням та утримуваних за рахунок товариства, мають виключно працівники цього товариства, тобто у товариства є можливість персоніфікувати працівників, які скористалися вказаним правом, то відсутність такої персоніфікації не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків та зборів.

Разом з тим рішенням суду зазначено, що «відповідно до п. 22.1 ст. 22 Кодексу об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або йото частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

При цьому п. 23.1 ст. 23 Кодексу базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

Тобто для визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб має застосовуватися саме вартісна характеристика об’єкта оподаткування (у випадку, що розглядається — вартісна характеристика наданої працівникам можливості (права) вільного відвідування приміщень для заняття спортом».

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Базою нарахування єдиного внеску для платників, визначених у п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 рогу № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частили першої ст. 7 Закону № 2464).

Таким чином, вартість безоплатного відвідування приміщень для занять спортом та фізичною культурою, обладнаних необхідним обладнанням та утримуваних за рахунок товариства, не є виплатою, яка включається до заробітної плати або до суми винагороди за цивільно-правовим договором, а отже, не є базою нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, оскільки право відвідування приміщень для занять спортом та фізичною культурою, обладнаних необхідним обладнанням та утримуваних за рахунок товариства, мають виключно працівники цього товариства, тобто у товариства є можливість персоніфікувати працівників, які скористалися таким правом, то відсутність такої персоніфікації не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків та зборів.

Разом з тим у разі якщо працівниками товариства вільно відвідуються приміщення для заняття спортом та фізичною культурою, обладнаних необхідним обладнанням та утримуваних за рахунок товариства (тобто не орендованих приміщень), то у зв’язку з відсутністю вартісної характеристики об’єкта оподаткування, доходу у розумінні Кодексу та Закону № 2464 у таких працівників не виникає.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень ст. 52 Кодексу ця консультація, надана на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі № 520/297/19, має індивідуальней характер та може застосовуватися виключно «.....».