Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.11.2019 р. № 1541/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України», ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо розгляду звернень Товариства до ДПС та до ДФС, стосовно надання податкової консультації з питань застосування норм Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481) і Кодексу, та в межах компетенції, повідомляє.

У зверненнях зазначено, що Товариство зберігає пальне для власних виробничих потреб в малих не стаціонарних ємностях — каністрах місткістю 20 л, які не є нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території).

Також Товариство за договорами купівлі-продажу купує в безготівковій формі одноразові картки (талони) та смарт-картки на відпуск пального з АЗС.

Фізичний відпуск пального здійснюється виключно через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним з розрахунком за допомогою талонів та смарт-карток.

Усе пальне Товариство отримує безпосередньо в паливні баки транспортних засобів та інколи в ємності (для заправки бензопил, які використовуються в господарській діяльності), які за об’ємом не перевищують 0,02 кубічних метрів (20 літрів) кожна, і загальна місткість усіх таких ємностей, розташованих на території всіх підрозділів Товариства, не перевищує 200 кубічних метрів.

Обсяг пального, що тимчасово зберігається в ємностях, протягом календарного року в цілому складає не більше ніж 1000 кубічних метрів.

Усе пальне використовується для власних виробничих потреб.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо пальне зберігається в малих не стаціонарних ємностях, які не є нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території)?
 

 2. Чи вважатимуться за вищеописаних умов у розумінні норм Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628) місця зберігання пального Товариства акцизними складами?

3. Чи включається до кола розпорядників акцизних складів і чи бере участь у СЕАРП та СЕ суб’єкт господарювання, якщо зберігає пальне в ємностях загальною місткістю до 200 кубічних метрів, та обсяг отриманого пального через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним становить менше 1000 кубічних метрів на рік, та використовує пальне виключно для потреб власного споживання?
 

4. Як обраховується обсяг отриманого пального, визначеного у абзаці 2 підпункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу: окремо за кожним місцем розташування приміщення або території, де знаходяться ємності для зберігання пального, чи за всіма місцями розташування приміщень або територій, де знаходяться ємності для зберігання пального в цілому по Товариству?
 

Щодо питання 1.

Основні засади щодо регулювання діяльності, пов’язаної зі зберіганням пального на території України, визначає Закон № 481 (з урахуванням змін, внесених Законом № 2628).

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що:

— місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

— зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

При цьому Законом № 481 не встановлено вимог щодо видів, місткості та розміщення ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Отже, оскільки, як зазначено в зверненні, Товариство здійснює діяльність із зберігання власного пального на території, де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, Товариству необхідно отримати ліцензії на право зберігання пального на кожне місце (територію) зберігання пального, на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, крім випадків передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

Частиною третьою ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо, зокрема, зберігання пального, посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
 

Щодо питань 2 та 4.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 статті 14 Кодексу (з урахуванням змін, внесених Законом № 2628) акцизний склад — це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

— приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

— приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

— паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Таким чином при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно врахувати, зокрема, такі критерії:

—  загальна місткість розташованих ємностей для навантаження - розвантаження та зберігання пального в приміщені та/або території (а не в цілому по Товариству);

—  обсяги отриманого протягом календарного року пального (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) та напрями його використання.

Тобто, для суб’єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, зокрема, не є акцизними складами приміщення та/ або території, на яких вони як власники або користувачі зберігають та використовують пальне виключно для потреб власного споживання та отримують протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) та на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів.

Однак, у разі недотримання хоча б одного із зазначених критеріїв, для суб’єктів господарювання такі приміщення та/або території є акцизними складами.

Отже, у разі якщо Товариство здійснює зберігання у приміщенні або території ємностей з пальним, що отримане виключно через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії, та Товариство використовує це пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, то відповідно до норм підпункту 14.1.6 п. 14.1 статті 14 Кодексу такі обсяги пального не враховується при обрахуванні обсягів отриманого протягом року пального, а такі приміщення або територія не є акцизним складом.
 

Щодо питання 3.

Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу — зокрема, суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, суб’єкт господарювання, який здійснює зберігання пального в приміщенні або території які відповідно до норм підпункту 14.1.6 п. 14.1 статті 14 Кодексу не відносяться до акцизного складу, не буде вважатися розпорядником цього акцизного складу, відповідно до норм підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.