Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.11.2019 р. № 1549/ІПК/26-15-04-04-11

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення про надання податкової консультації щодо віднесення до складу витрат сум коштів, понесених на придбання прав вимоги за попереднім договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства, у разі складання фінансової звітності за міжнародними стандартами та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі — Кодекс), у межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відступлення права вимоги — операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами і доповненнями) (далі — ЦКУ).

Згідно з частиною першою ст. 655 ЦКУ за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі - продажу можуть бути майнові права.

До договору купівлі - продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі - продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі — продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частини друга і третя ст. 656 ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша ст. 513 ЦКУ).

Частиною першою ст. 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування у разі здійснення операцій з придбання прав вимоги за попереднім договором купівлі — продажу частки у статутному капіталі товариства.

Тобто, доходи та витрати з вищезазначених операцій, зокрема, віднесення до складу витрат сум коштів, понесених на придбання прав вимоги за попереднім договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства мають визначатися відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі -— Закон № 996) міжнародні стандарти фінансової звітності — прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Згідно з частиною другою ст. 12-1 Закону № 996 підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Доцільно зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Так, згідно з пп. 18 та п.п. 72 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Мінфін здійснює державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розробляє стратегію розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності, обов'язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), здійснює адаптацію законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства ЄС, запроваджує міжнародні стандарти фінансової звітності та оприлюднює їх на офіційному веб-сайті Мінфіну.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).