Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2019 р. № 1560/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування норм податкового законодавства та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Згідно з пунктом 206.7 статті 206 Кодексу, до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, зі змінами та доповненнями (далі — МКУ).

Відповідно до статті 103 МКУ, тимчасове ввезення — це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна, зокрема, сплатити митні платежі відповідно до статті 106 МКУ або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МКУ.

При цьому у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (частина друга ст. 106 МКУ).

Строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

Митний режим тимчасового ввезення завершується, зокрема, шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається МКУ (частина перша статті 112 МКУ).

Сплачені суми ПДВ включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок (підпункт 206.7.2 пункту 206.7 статті 206 Кодексу).

В свою чергу, відповідно до частини шостої статті 106 МКУ сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає.

Пунктами 187.8 статті 187 та 198.2 статті 198 Кодексу визначено окремий порядок визначення податкових зобов'язань та дати формування податкового кредиту за операціями із ввезення товарів на митну територію України.

Так, згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту за такими операціями є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Кодексу).

Таким чином, податок на додану вартість, сплачений при ввезенні товарів на митну територію України, включається до складу податкового кредиту платника на дату сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу на підставі належним чином оформленої митної декларації.

Щодо нарахування ПДВ по операціях з реекспорту товарів, які були раніше ввезені на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення, слід врахувати наступне.

Згідно з підпунктом «б» пункту 198.5 статті 198 Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, — у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу).

Операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту (за винятком операцій з вивезення відповідно до пункту 5 частини 1 статті 86 МКУ) підлягають звільненню від оподаткування ПДВ.

Таким чином, якщо платник податку здійснює операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту, які звільняються від оподаткуванню ПДВ, то у податковому періоді, на який припадає таке вивезення, платник повинен здійснити нарахування ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, виходячи з бази оподаткування визначеної з митної вартості товарів розрахованої при їх ввезенні на митну територію України.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність та відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.