Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2019 р. № 1593/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування операції із внесення нерезидентом до статутного капіталу резидента додаткового внеску у розмірі кредиторської заборгованості резидента перед нерезидентом, яка утворилась на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє таке.

Відносини за договором позики та порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2013 року № 435-ІV зі змінами і доповненнями (далі — ЦКУ), та Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV зі змінами і доповненнями (далі — ГКУ).

Відповідно до п. З ст. 80 ГКУ товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном.

Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Пунктом 2 ст. 115 ЦКУ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно з пп. 141.4.1 ст. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав, визначений відповідно до розділу III Кодексу (пп. «е» п.п. 141.4.1 ст. 141.4 ст. 141 Кодексу)

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Таким чином, резидент при виплаті на користь нерезидента прибутку від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження корпоративних прав має утримати податок за ставкою 15 відсотків, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Пунктом 3 ст. 203 ГКУ встановлено, що господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

У разі якщо кредиторська заборгованість резидента в частині доходу (прибутку) від здійснення операції з купівлі у нерезидента корпоративних прав іншого резидента зараховується у рахунок збільшення статутного капіталу, то резидент сплачує податок з таких доходів нерезидента відповідно до положень пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу незалежно від способу виплати такого доходу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

При цьому податок з таких доходів нерезидента сплачується під час зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Щодо застосування відповідних положень українсько-кіпрського договору про уникнення подвійного оподаткування стосовно доходу нерезидента від операції із внесення учасником - резидентом Кіпру до статутного капіталу ТОВ - резидента України додаткового внеску як доходу від продажу корпоративних прав.

У загальному порядку доходи, що одержуються особою, яка у контексті Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі — Конвенція) є «резидентом Договірної Держави», від відчуження окремих видів майна, яке належить їй на правах власності, у тому числі, цінних паперів або корпоративних прав, є предметом розгляду ст. 13 «Доходи від відчуження майна» Конвенції.

При цьому пп. 1 - 3 ст. 13 Конвенції не передбачають правил оподаткування доходу від відчуження майна у вигляді цінних паперів або корпоративних прав.

Водночас, відповідно до п. 4 ст. 13 Конвенції «доходи від відчуження будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у попередніх пунктах цієї статті, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно».

Таким чином, доходи, що одержуються особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Кіпру, від відчуження цінних паперів або корпоративних прав, якими така особа володіє на правах власності, на користь резидента України, відповідно до п. 4 ст. 13 Конвенції підлягають оподаткуванню у Республіці Кіпр.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.