Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2019 р. № 1606/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо виникнення об’єкта оподаткування ПДВ у платника податку - власника земельної ділянки при укладенні договору сервітуту, за яким право користування частиною земельної ділянки надається іншій особі, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) сервітут (право користування) є речовим правом на чуже майно.

Статтею 401 ЦКУ встановлено, що право користування чужим майнем (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних  ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно зі статтею 403 ЦКУ сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

При цьому особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут не підлягає відчуженню.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що операнії платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване та митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постачань я послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 194.1 статті 194 ПКУ встановлено, що операції, зазначені у статті 185 ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а » пункту 193.1 статті 193 ПКУ (20 відсотків), яка є основною.

Таким чином, оскільки виплата земельного сервітуту є за своєю суттю платою за користування земельною ділянкою, то для платника ПДВ - власника земельної ділянки надання права користування земельною ділянкою іншій особі на підставі договору сервітуту є об’єктом оподаткування ПДВ, який підлягає оподаткуванню за основною ставкою.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.