Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2019 р. № 1582/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула звернення Підприємства стосовно отримання індивідуальної податкової консультації щодо необхідності реєстрації акцизних складів та одержання ліцензій на право зберігання пального, та в межах компетенції повідомляє.

У запиті Підприємство поінформувало, що фактично є апаратом управління, а господарська діяльність і використання придбаного пальнсго відбувається у структурних підрозділах.

До структури Підприємства входять 13 філій без права юридичної особи.

З огляду на основну діяльність Підприємство, для її забезпечення закуповує пальне у постачальників, які є платником акцизного податку.

Дане пальне постачається безпосередньо до місць його споживання - складів, філій, ємностей, яке після короткочасного зберігання використовується у власній господарській діяльності.

Об’єм резервуарів, які розміщені на території філій та які використовуються для короткочасного зберігання придбаного пального не перевищує 30 кубічних метрів, а загальний об’єм отриманого кожною з філій пального протягом календарного року не перевищує 1000 кубічних метрів.

З урахуванням викладеного вище, Підприємство цікавлять наступні запитання:

1. Чи зобов’язано Підприємство з 01.07.2019 року отримати ліцензію на зберігання пального на ємності за умови зберігання у них пального для використання у власних виробничих потребах?

2. Таку ліцензію потрібно отримати на кожну ємність чи на кожну філію Підприємства на території якої розміщено такі ємності?

3. В разі необхідності отримання ліцензії на зберігання пального, який пакет документів необхідно подати для її отримання(перелік на кожну ємність чи філію)?

4. Чи зобов’язане Підприємство реєструвати акцизний склад, у разі зберігання придбаного пального у власних ємностях і оформити ємності у якості акцизних складів з метою використання цього пального виключно для власних виробничих потреб та без передачі іншим особам (у тому числі після 01.07.2019 р.)?
 

5. Чи потрібно реєструвати акцизний склад по кожній філії на кожну ємність окремо?
 

Щодо запитань 1,2 та З

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481.

Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається дня власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібь ої торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

платіжне доручення з відміткою банку про сплату.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пальним встановлена у розмірі 780 гривень за кожне таке місце;

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової торгівлі пальним, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової торгівлі пальним, необхідних для оптової торгівлі пальним;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритті їх державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом з заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
 

Щодо запитання 4 та 5

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі -приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
 

Не є акцизним складом:

а)  приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б)  приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження - розвантаження  та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсяг/ пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в)  приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей    для навантаження-розвантаження    та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання -платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г)  паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно п. 230.1 ст. 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі -рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізадії пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу.

Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Підприємство поінформувало, що його філії є відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, а отже, обсяг пального, що протягом календарного року закуповує Підприємство для власних потреб, не залежить від обсягу спожитого пального окремими філіями, а обліковується по Підприємству.

Враховуючи викладене вище, у разі, якщо загальний об’єм пального, ідо закуповується протягом календарного року для власних потреб по всім філіям Підприємства перевищує 1000 кубічних метрів, то Підприємство повинне зареєструватись розпорядником акцизних складів, а місця зберігання пального, які розміщені на територій філії зареєструвати, як акцизні склади.

Частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України визначено, ідо суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.