Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.12.2019 р. № 1725/6/99-00-04-02-06-15/ІПК

З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби України», відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), Державна податкова служба України, розглянула звернення Товариства щодо розгляду звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування норм Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481), з урахуванням змін внесених Законом України від 23.11.2018 № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі — Закон № 2628) та, в межах компетенції, повідомляє.

Як зазначено у зверненні Товариства, у користуванні Товариства знаходиться:

— пункт паливозаправний, який є автозаправним пунктом з наземним розташуванням для зберігання палива, до складу якого входять двосторонній односекційний резервуар для зберігання палива 15 кубічних метрів, технологічне обладнання і паливороздавальні колонки, виконаний як єдиний виріб;

— пункт паливороздавальний, який є автозаправним пунктом із підземним розташуванням резервуару для зберігання палива 25 кубічних метрів, який підключений до паливороздавальної колонки через підземний трубопровід.

Товариство має намір здійснювати приймання, зберігання у вказаних ємностях та відпуск (повернення) підакцизного пального зі зберігання на підставі договору відповідального зберігання на нижченаведених умов.

Відповідно до інформації наведеної у запиті, вказані ємності знаходяться на закритих територіях промислових об’єктів в місцях нічної стоянки вантажного транспорту. Фізичні особи на даних об’єктах не обслуговуються.

Розрахунки за готівку відсутні.

Передбачається, що пальне надходитиме на відповідальне зберігання від підприємств, які здійснюють оптову поставку нафтопродуктів покупцям, котрі придбавають пальне у власність для подальшого комерційного використання.

Товариство (далі — Зберігач) планує приймати пальне (нафтопродукти) на зберігання без права використання його у своїй діяльності та без переходу до нього (мається на увазі — до Зберігача) права власності на таке пальне.

Тобто власником пального прийнятого Товариством на відповідальне зберігання буде оптовий постачальник нафтопродуктів (надалі — «Постачальник» або «Поклажодавець») і лише він матиме право розпоряджатися цим пальним (визначити подальшу долю пального).

При поверненні Поклажодавцю пального зі зберігання фактичне відвантаження (фізичний відпуск) пального може бути здійснене як безпосередньо Поклажодавцю, так і іншим уповноваженим особам за розпорядженням Поклажодавця, зокрема оптовим покупцям Поклажодавця, за умови пред’явлення ними дійсного електронного ключа, емітованого Поклажодавцем, який надає пред’явнику «ключа» право на отримання пального відповідного виду та кількості.

«Ключ» являє собою емітований Постачальником (Поклажодавцем) документ у вигляді пластикової картки з вмонтованою мікросхемою, який закріплюється за кожним окремим автомобілем оптового покупця та надає інформацію щодо виду та кількості пального (нафтопродуктів) у літрах, а також надає право її пред’явнику отримувати пальне від імені та за рахунок оптового покупця за укладеним між цим покупцем та постачальником (Поклажодавцем) договором оптової поставки нафтопродуктів.

«Ключ» не є паливною карткою, не є засобом розрахунку, а підтверджує повноваження пред’явника «ключа» на отримання пального уповноваженим представником від імені оптового покупця та є технічним засобом обліку операції відпуску (передачі) пального. Кожен ключ має персональний номер (ідентифікатор).

При цьому, для отримання відповідної партії пального оптовому покупцю (його представнику) необхідно буде лише пред’явити Зберігачу пального дійсний «ключ», який Зберігач зчитуватиме через спеціальне обладнання.

Таке обладнання є спеціальним електронним обладнанням, яке призначене для здійснення операцій відпуску (передачі) нафтопродуктів з використанням «ключа», встановлення зв’язку із сервером та отримання з нього даних щодо можливості відпуску пального.

Фактичний відпуск пального пред’явнику «ключа» до паливного баку його автотранспорту здійснюватиметься Зберігачем з місця зберігання пального через паливозаправну колонку.

Об’єм, асортимент кожної партії пального, відпущеного покупцям за договором оптової поставки, вказується Постачальником у зведених відомостях або у електронних реєстрах на оптове постачання нафтопродуктів, а вартість пального зазначається Постачальником і покупцем у зведених видаткових накладних на підставі асортименту та кількості пального, відпущеного згідно із зведеними відомостями на оптове постачання нафтопродуктів.

При цьому, кількість пального, яке наведеним вище способом повертається з відповідального зберігання, встановлюватиметься Поклажодавцем та Зберігачем за даними, що зазначені в товарно-транспортних накладних на відвантаження пального зі зберігання, виписаних Зберігачем відповідно діючих нормативних актів України.

Повернення пального Поклажодавцю зі зберігання оформлюється актом приймання-передачі.

Отже Товариство інформує що:

— має намір здійснювати господарську діяльність пов’язану виключно зі зберіганням нафтопродуктів в місці зберігання пального без будь-якої торгівлі, будь то оптова чи роздрібна торгівля. Відповідно, наявні у Товариства ємності використовуватимуться виключно для приймання, зберігання у вказаних ємностях та відпуску (повернення) пального (нафтопродуктів) зі зберігання на підставі договорів відповідального зберігання;

— пальне (нафтопродукти) надходитиме на зберігання від підприємств, які здійснюють оптову поставку пального;

— пальне прийматиметься Зберігачем на зберігання без права використання його у своїй господарській діяльності та без переходу права власності на таке пальне. Власником такого пального є Поклажодавець (він же оптовий Постачальник пального);

— по розпорядженню (за заявкою) Поклажодавця повернення йому пального зі зберігання може здійснюватися Зберігачем шляхом відпуску такого пального оптовим покупцям Поклажодавця. За умови пред’явлення ним дійсного «ключа», який надає пред’явнику «ключа» право на отримання від Постачальника (він же Поклажодавець) пального відповідного виду та кількості.

Такий «ключ» не є паливною карткою, не є засобом розрахунку, не є платіжним документом, а лише підтверджує повноваження пред’явника «ключа» на отримання пального від імені оптового покупця та є технічним засобом обліку операцій відпуску (передачі) пального;

— фактичний відпуск пального пред’явнику «ключа» (покупцю Поклажодавця) до паливного баку його автотранспорту здійснюватиметься Зберігачем з місця зберігання пального через паливороздавальну колонку;

— при поверненні пального зі зберігання Зберігач не передає право власності на таке пальне Покупцю Поклажодавця (тобто особі, уповноваженій Поклажодавцем на отримання пального від імені і на підставі емітованих Поклажодавцем «ключів»), оскільки Зберігач не є його власником, а лише забезпечує зберігання та повернення такого пального зі зберігання;

— між Зберігачем та Покупцем Поклажодавця (особою, уповноваженою Поклажодавцем на отримання пального від його імені на підставі емітованих Поклажодавцем «ключів») відсутні будь-які господарські відносини та будь-які розрахункові операції (як готівкові, так і безготівкові). Господарські відносини мають місце лише між зберігачем та Поклажодавцем (він же Постачальник) — по договору зберігання, а між Постачальником (він же Поклажодавець) і Покупцем — по договору оптової поставки.

— Поклажодавець оплачує Зберігачу вартість послуг зі зберігання. Покупець сплачує Постачальнику вартість відповідної партії пального;

— повернення пального зі зберігання не передбачає жодної компенсації Зберігачу вартості повернутого зі зберігання пального, не передбачає проведення готівкових або безготівкових розрахунків (відсутня будь-яка оплата) за пальне між Зберігачем та Покупцем Поклажодавця (тобто особою, уповноваженою Поклажодавцем на отримання пального від імені на підставі емітованих Поклажодавцем «ключів»), а відтак Товариство вважає, що повернення пального зі зберігання шляхом відпуску пального з місця зберігання пального через паливороздавльну колонку, не може вважатися розрахунковою операцією в розумінні статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон № 265).

З огляду на викладене вище та керуючись статтею 52 Кодексу Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію в письмовій формі з наступних питань:

1) Чи вважається роздрібною торгівлею пальним господарська операція з повернення пального зі зберігання шляхом відпуску пального з місця зберігання пального через паливороздавальну колонку?

2) Чи необхідно Товариству отримувати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним при здійсненні ним операцій по договору відповідального зберігання пального, у разі повернення ним пального зі зберігання з окремих ємностей, підключених до паливороздавальних колонок, спеціально призначених виключно для зберігання та відпуску оптових партій пального, які знаходяться на відповідальному зберіганні Зберігача без переходу від Зберігача права власності на повернуте ним зі зберігання пальне?

3) Чи необхідно підприємству - зберігачу встановлювати РРО - реєстратор розрахункових операцій (ЕККА — електронний контрольно-касовий апарат) при наданні ним послуг з відповідального зберігання пального, у разі здійснення ним відпуску, повернення пального з місця зберігання пального через паливороздавальну колонку, враховуючи, що під час повернення пального зі зберігання, відпуск пального вантажоодержувачу здійснюватиметься без проведення готівкових чи безготівкових розрахунків між ними (відсутня операція з оплати вартості пального), та без переходу права власності на таке пальне від підприємства - зберігача до вантажоодержувача?

4) Чи можливо отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним без використання РРО - реєстратору розрахункових операцій (ЕККА — електронний контрольно-касовий апарат) за місцем зберігання пального, в разі здійснення відпуску (повернення) пального з місця зберігання пального через паливороздавальну колонку, в разі якщо розрахунки за таке пальне між зберігачем та отримувачем пального відсутні?

Законом № 2628 внесено зміни до Кодексу та Закону № 481, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року.

Статтею 1 Закону № 481 встановлено, що місце роздрібної торгівлі пальним — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Роздрібна торгівля пальним — діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Відповідно до статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, відповідно до норм статтей 1 та 15 Закону № 481, діяльність з відпуску пального через паливороздавальну колонку до паливного баку автотранспорту, в т.ч. з місця зберігання пального через паливороздавальну колонку пред’явнику картки «ключа» до паливного баку його автотранспорту, є роздрібною торгівлею пальним та потребує отримання ліцензії на цей вид діяльності.

Статті 15 Закону № 481 встановлено, що ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

— документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

— акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

— дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним не отримується, якщо пальне, яке знаходиться у суб’єкта господарювання за договором відповідального зберігання, відпускається особі, з якою укладений такий договір, а також в разі відпуску пального третій особі на підставі зареєстрованої в Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизної накладної за дорученням Поклажодавця без проведення розрахункових операцій у розумінні абзацу четвертого статті 2 Закону № 265. Зазначене не стосується тих випадків, коли збереження і відпуск пального здійснюється за місцем роздрібного продажу.

Однак, у разі відпуску пального через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки у паливні баки автотранспорту із застосуванням талонів, скретч-карток, смарт-карток, тощо така діяльність буде вважатися роздрібною торгівлею пальним, а така операція — розрахунковою відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону № 265.

Для здійснення таких операцій, відповідно до статті 15 Закону № 481 та статті 3 Закону № 265, суб’єкт господарювання має отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним та застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

В той же час, за умови відсутності обов’язку отримувати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб’єкт господарювання зобов’язаний отримати ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального.

Звертаємо увагу, що відповідно до Закону № 481 споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб’єктом господарювання як на праві власності, так і користування.

Також, Законом № 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Згідно з статтею 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Згідно з восьмим абзацом статті 17 Закону № 481 у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 500000 гривень.

Окремо зазначаємо, що Законом України від 06 червня 2019 року № 2744-VIII внесено зміни до статті 18 Закону № 481 та відтерміновано застосування до суб’єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 500000 гривень у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до підпункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.