Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.11.2019 р. № 1537/ІПК/28-10-20-02-11

Офіс великих платників податків ДПС розглянув лист Товариства, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Товариство (основний вид діяльності - ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення) займається бурінням та капремонтом свердловин, надає послуги тампонажної техніки, повідомило, що не є платником акцизного податку.

Пальне, яке закуповує у постачальників та з якого сплачує акцизний податок, використовує виключно для власного споживання (заправки власної спецтехніки та виробничого обладнання).

Отримане пальне розвантажується безпосередньо в паливні баки та/або ємності, які з’єднані з власним виробничим обладнанням паливо-магістралями.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавить:

чи потрібно йому ставати на облік як платник податку, реєструвати акцизний склад та отримувати ліцензію на зберігання пального?

Особа, яка реалізує пальне, є платником акцизного податку (пп.212.1.15 п.212.1 ст.212 Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 Кодексу у редакції, яка діє з 01.07.2019, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Отже, операції з використання пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання (заправки власного транспорту, техніки та механізмів), будуть вважатися реалізацією пального, якщо такі операції здійснює суб'єкт господарювання, який є розпорядником акцизного складу.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб.

Реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви (п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст.14 Кодексу розпорядником паливного акцизного складу є суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до п.п. "б" п.п. 14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу акцизний склад - це, зокрема приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є паливним акцизним складом:

-  приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

-  приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

-  паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Таким чином, при визначення приміщення та/або території акцизним складом, необхідно враховувати такі критерії:

загальну місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, обсяги отриманого протягом календарного року пального та напрями його використання.

Отже, якщо приміщенім або територія буде відповідати будь-якій з ознак акцизного складу, зазначених в п.п. "б" п.п. 14.1.6 п.14.1 ст.14 Кодексу, то дана територія (приміщення) буде відповідати визначенню акцизного складу, а Товариство, за наявності документів про право власності/користування приміщенням або територією, означених як акцизний склад, вважатиметься розпорядником акцизного складу в розумінні Кодексу.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади (п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Кодексу).

Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі - Закон №2628) внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 N 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019.

Статтею 1 Закону №481 визначено, що:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону №481 визначено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального встановлюється в розмірі 780 гривень.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місцях зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших винятків або виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.

Водночас, короткострокове зберігання пального в паливних баках транспортних засобів не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не відповідають визначенню місця зберігання пального у розумінні Закону №481.

Враховуючи вищенаведене, ліцензія на право зберігання пального отримується на місце/територію, що використовується для зберігання пального (складське приміщення).

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Споруди та/або обладнання, та/або ємності, які використовуються для зберігання пального, можуть належати як на праві
власності, так і користування.

Також, Законом №481 не встановлено окремих застережень щодо місткості, розміщення, характеристик обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.