Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.12.2019 р. № 1663/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Акціонерного товариства «Кіровоградське рудоуправління» (далі - Товариство) від 12.11.2019 № 1074 надіслане Листом ГУ ДПС в Кіровоградській області від 21.11.2019 № 1237/ІПК/11-28-32-02-08 (вх. ДПС № 525/ІПК від 21.11.2019) щодо отримання індивідуальної податкової консультації та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що в процесі провадження господарської діяльності здійснює видобуток каолінів вторинних, що здійснюється шляхом відкритої розробки кар’єру.

З метою безперебійної роботи гірничої техніки - екскаватору, бульдозерів, вантажних кар’єрних автомобілів, Товариство придбало за договорами купівлі - продажу та розмістило на земельній ділянці, на якій розташований кар’єр, чотири паливні міні-автозаправочні станції, які представляють собою резервуари з електронними дозаторами для дозаправки вищезазначеної спеціальної техніки.

Зазначені технічні пристрої з резервуарами не є об’єктами нерухомого майна, не розташовані на капітальному фундаменті, не розташовані в приміщенні, не мають чіткої прив’язки до місця, вони є мобільними і пересуваються по кар’єру в напрямку його постійного розширення до місць роботи технологічної техніки, які змінюються залежно від напрямків розробки кар’єру.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавлять наступні запитання:

1. Чи потрібно отримувати Товариству ліцензію на право зберігання пального в вищезазначених технічних обладнаннях/пристроях, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території) згідно з Законом № 481?
 

2. Якщо зберігання пального в вищезазначених технічних обладнаннях/пристроях потребує отримання ліцензії, то чи є власні - складені уповноваженими особами Товариства акти про введення обладнання/пристроїв в експлуатацію достатніми документами для отримання ліцензії на право зберігання пального у розумінні змісту ст. 15 Закону № 481 «...або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства...», або які у такому разі інші документи можливо застосувати?
 

Щодо запитання 1

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481.

Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Зважаючи на інформацію, зазначену в зверненні, Товариству необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального відповідно до вимог Закону №481.
 

Щодо запитання 2

Законом № 481 передбачено, що для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним суб’єкти господарювання разом із заявою, серед іншого, подають завірені заявником копії таких документів, як акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місцях роздрібної торгівлі пальним, необхідних для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 Держархбудінспекція на виконання покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об’єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію).

Враховуючи викладене вище повідомляємо, що порядок введення в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти та видача відповідних документів до компетенції ДПС не належить.

Частиною третьою ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.