Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.11.2019 р. № 1605/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операції з постачання послуг із організації прийому тa переказу грошових коштів в рамках програми лояльності, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, товариство (далі — організатор) у співпраці з українським банком (далі — банк) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами, що реалізують товари/послуги населенню (далі — партнери), планують організувати в Україні програму лояльності.

За умовами програми лояльності клієнти банку - фізичні особи (далі — учасники) можуть отримати додатковий дохід у вигляді відсотка від суми транзакції — «Манібек».

Під транзакцією у даному випадку розуміється придбання учасником товарів/дослуг у мережі партнерів шляхом оплати вартості товарів/послуг банківською карткою банку, підключеної до програми лояльності

Організатор здійснює облік усіх транзакцій у звітному періоді (календарному місяці) і надсилає кожному партнеру щомісячний звіт.

Партнер зобов’язується щомісячно перераховувати організатору грошові кошти, зазначені у такому звіті.

Організатор, після отримання відповідно до такого звіту грошових коштів від партнера, за вирахуванням комісійної винагороди за організацію робота програма лояльності, забезпечує зарахування «Манібек» на банківські картки учасників.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі — ГКУ).

Правила комерційного посередництва (агентські відносини) у сфері господарювання визначено статтями 295 - 305 ГКУ.

Частиною першою статті 295 ПКУ визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладеній угоді чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (частина перша статті 297 ПКУ).

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін (частини перша і друга статті 301 ПКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ),
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом ї розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачанні товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи даруванні такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.19 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням і товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1,185 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 ПКУ).

Порядок визначення бази оподаткування ПДВ встановлено статтею 188 розділу V ПКУ.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що базою оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V ПКУ (пункт 189.4 статті 189 розділу V ПКУ).

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно -правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 розділу V ПКУ.

Правила формування додаткових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної і реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) регулюються статтями 187,198, 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Враховуючи викладене, операції організатора з постачання послуги, організації та забезпечення роботи програми лояльності партнерам є об'єктом оподаткування ПДВ.

При цьому за такими операціями організатор зобов'язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти на партнерів податкові накладні і зареєструвати їх в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Базою оподаткування ПДВ за такими операціями визначається у порядку встановленому статтею 188 розділу V ПКУ, тобто виходячи із вартості надання партнерам послуг.

При цьому кошти, які отримуються організатором від партнерів і не є оплатою вартості наданих організатором партнерам послуг, та надалі перераховуються організатором учасникам у вигляді «Манібек» до бази оподаткування ПДВ організатором не включаються.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідальність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).