Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.12.2019 р. № 1819/ІПК/28-10-30-02-11

Офіс великих платників податків ДПС розглянув лист щодо звільнення від отримання ліцензії для зберігання пального, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що є підприємством нафтогазовидобувної галузі України з видобутку вуглеводнів на території своїх структурних підрозділів у Полтавській області. Зазначені цехи мають свердловини, установки низькотемпературної сепарації, компресорні станції, вузли замірювання газу, дизельний генератор, ємності, насоси та інше обладнання.

При цьому дизельне пальне зберігається у спеціально відведеному місці та використовується виключно для власних виробничо-технологічних потреб (живлення дизельного генератора), відповідно, та не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавить наступне.

Чи звільняється Товариство за вищеописаних умов від отримання ліцензії для зберігання пального?

Законом № 2628 внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі — Закон № 481), згідно з якими з 01 липня 2019 року запроваджується ліцензування діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності, які здійснюють, зокрема виробництво, зберігання пального, оптову чи роздрібну торгівлю пальним.

Відповідно до ст.1 Закону № 481 зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до частини першої ст.15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону № 481).

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст.15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.

Таким чином, суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального. Відповідна ліцензія отримується на кожне місце зберігання пального.

Звертаємо увагу Товариства, що відповідно до Закону № 481 споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб'єктом господарювання як на праві власності, так і користування.

Також, Законом № 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

При цьому ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються Товариством для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Згідно з п.52.2 ст.52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.