Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.12.2019 р. № 1806/ІПК/16-31-04-04-23

Головне управління ДПС у Полтавській області розглянуло лист щодо коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму грошових коштів на рахунку банку, що знаходиться в стадії ліквідації та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями (далі — Кодекс), повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що безнадійна заборгованість — заборгованість, що відповідає одній з перелічених підпунктом ознак. Зокрема, відповідно до пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності,

Наказом Міністерства фінансів України від 03.04.2018 № 400 "Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на прибуток підприємства, податком на доходи фізичних осіб затверджено узагальнюючу податкову консультацію щодо необхідності звернення до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Зазначеною узагальнюючою консультацією визначено, що пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості, за якою минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма Кодексу не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.

Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з пп."а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності щодо такої заборгованості, незалежно від того, звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1 ст. 264 ЦКУ).

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. З ст. 264 ЦКУ).

Водночас згідно з пп. "з" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість — заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Правові засади ліквідації банків визначено Законом України від 7.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі — Закон № 2121).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2121 ліквідація банку — процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 77 Закону № 2121 встановлено, що процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк — ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Тобто, умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог пп. "з" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, є припинення юридичної особи, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, кошти підприємства, що знаходяться на поточному рахунку банку, можуть бути визнані безнадійною заборгованістю у разі наявності підтверджуючих документів про припинення банку - боржника як юридичної особи у зв'язку з його ліквідацією та відповідно підприємство не може зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму грошових коштів на рахунку банку, по якому триває процедура ліквідації.

Щодо коригування фінансової звітності слід зазначити наступне.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Отже, з питання врахування сум дебіторської заборгованості банку-боржника у бухгалтерському обліку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Згідно з п. 52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.