Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2019 р. № 1708/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VІ «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі — Закон № 5073).

Відповідно до п. З частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна організація — юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

Бенефіціаром згідно з п. 1 частини першої ст. 1 Закону № 5073 є набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону № 5073 передбачений перелік видів благодійної діяльності, який включає, зокрема, безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів.

Закони України можуть визначати додаткові види благодійної діяльності та особливості регулювання певних видів благодійної діяльності (частина четверта ст. 5 Закону № 5073).

Благодійні організації самостійно визначають сфери, види, місце (територію), строки і бенефіціарів благодійної діяльності в установчих документах, благодійних програмах або інших рішеннях органів управління (частина третя ст. 11 Закону № 5073).

Відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулює   Закон  України  від  19  квітня  2011  року  №  3236-VІ «Про волонтерську діяльність» (далі — Закон № 3236).

Статтею 5 Закону № 3236 передбачено, що залучати волонтерів до своєї діяльності можуть організації та установи, які є неприбутковими.

Організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, мають право, зокрема:

— провадити діяльність із укладенням договору про провадження волонтерської діяльності з волонтером або без такого договору у порядку, визначеному Законом № 3236;

— самостійно визначати напрями здійснення волонтерської діяльності;

— відшкодовувати волонтерам витрати, пов'язані з наданням ними волонтерської допомоги, передбачені ст. 11 Закону № 3236.

В той же час, отримувачами волонтерської допомоги є фізичні та юридичні особи, що є неприбутковими організаціями, які отримують таку допомогу (частина перша ст. 8 Закону № 3236).

Згідно зі ст. 11 Закону № 3236 волонтерам для провадження волонтерської діяльності можуть бути відшкодовані витрати на відрядження на території України та за кордон у межах норм відшкодування витрат на відрядження, встановлених для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Волонтеру можуть бути відшкодовані підтверджені документами витрати, перелік яких встановлено частиною першою ст. 11 Закону № 3236.

Відшкодування витрат, визначених частиною першою ст. 11 Закону № 3236, може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів — у разі укладення з ними договору про надання волонтерської допомоги, міжнародних програм, або установи, організації, з якою волонтер уклав договір про провадження волонтерської діяльності, а також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Відшкодування витрат, визначених частиною першою цієї статті, не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування податком на доходи фізичної особи та єдиним соціальним внеском.

Разом з тим відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регламентуються Кодексом, відповідно до п. 7.3 ст. 7 якого будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Також п. 5.2 ст. 5 Кодексу передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема сума компенсацій, які отримує платник податку з бюджетів (пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Разом з тим відповідно до пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 Кодексу) у вигляді вартості суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат фізичної особи - платника податку (волонтера), понесених ним під час здійснення волонтерської діяльності, включається юридичною особою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого волонтера та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому положеннями Кодексу не визначено переліку витрат, які можуть бути відшкодовані вказаному волонтеру юридичною особою.

Крім того, п. 133.4 ст. 133 Кодексу визначено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, визначеним пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Згідно з пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, віднесені, зокрема, благодійні організації.

Отже, здійснення відшкодування витрат волонтерів благодійною організацією, яка включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій та з якою волонтерами укладено договори про провадження волонтерської діяльності, не буде порушенням вимог пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, якщо такі операції здійснюються у законодавчо встановленому порядку у межах статутної діяльності такої організації відповідно до переліку витрат, визначених ст. 11 Закону № 3236.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру неприбуткових установ та організацій з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 29.11.2017 № 148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі — Положення), яке розроблено відповідно до Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ «Про Національний банк України» (далі — Закон № 679) і визначає, зокрема порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

Відповідно до п. 6 Положення суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами з фізичними особами — у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.
Згідно зі ст. 15 Закону № 679 до повноважень правління Національного банку України відноситься приймання рішень щодо функціонування платіжних систем та організації розрахунків.

Таким чином, з питання порядку здійснення розрахунків з фізичними особами - волонтерами, у т.ч. виплата доходу у іноземній валюті, ви можете звернутися до Національного банку України.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до Кодексу, зокрема, Верховною Радою України (п. 4.4 ст. 4 Кодексу).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України).

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.