Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.12.2019 р. № 1710/Т/99-00-04-07-03-14/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування окремого виду доходу і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, — це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, які не оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, а також крім доходів, визначених пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (пп. 170.11.1 п. 170.11. ст. 170 Кодексу).

Відповідно до пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставка податку на доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, встановлюється у половинному розмірі ставки, визначеної у п. 167.1 цієї статті, тобто 9 відсотків.

При цьому під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Згідно з пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі отримання платником податку - фізичною особою-резидентом іноземних доходів (дивідендів), їх сума підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою у розмірі 9 відс. та військовим збором — 1,5 відсотка.

Разом з цим, відповідно до п. 3.2 ст. З Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі — Конвенція), яка є чинною в українсько-польських податкових відносинах з 11.03.1994, застосовується до осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав (ст. 1 Конвенції).

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 2 «Податки, на які поширюється Конвенція» Конвенції її положення застосовуються до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.

Податками на доход і на майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.

Перелік податків, на які поширюється Конвенція, визначено п. 3 ст. 2 Конвенції, одним з яких, зокрема щодо фізичних осіб, в Україні є «прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства» (пп. (іі) пп. а) п. З ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 4 ст. 2 Конвенції «ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави».

Враховуючи зазначене, податок, визначений у пп. (іі) пп. а) п. 3 ст. 2 Конвенції на момент її підписання, який стосується фізичних осіб, і податок, визначений на сьогодні Кодексом як «податок на доходи фізичних осіб», є ідентичними податками.

Оскільки військовий збір не віднесено до переліку податків, визначеного ст. 2 Конвенції, то положення Конвенції до цього збору не застосовуються.

Пунктом 1 ст. 10 «Дивіденди» Конвенції визначено, що «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі».

«Однак, такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

а) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 25 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;
 

b) 15 процентів загальної суми дивідендів в інших випадках (п. 2 ст. 10 Конвенції)».

Таким чином, відповідно до зазначених положень ст. 10 Конвенції Польща має  право на оподаткування дивідендів, що виплачуються компанією-резидентом Польщі на користь учасника цієї компанії — фактичного власника дивідендів, який є резидентом України - фізичною особою, за ставкою податку, яка передбачена для відповідних виплат податковим законодавством Польщі, але розмір такої ставки оподаткування не повинен перевищення, вказаний у пп. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 24 «Усунення подвійного оподаткування» Конвенції «з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на польський податок, сплачуваний за законодавством Польщі та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Польщі, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок».

«Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або з майна, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись в цій другій Державі, в залежності від обставин» (п.З ст. 24 Конвенції).

Отже, згідно із зазначеними положеннями ст. 24 Конвенції у разі, якщо фізична особа - резидент України отримує з Польщі дохід, з якого за законодавством цієї  країни був утриманий відповідний податок, при визначенні податкових зобов’язань такої особи в Україні (в частині податку на доходи фізичних осіб) повинен враховуватись податок, сплачений у Польщі.

При цьому сума польського податку не може перевищувати суму податку, розраховану відповідно до законодавства України.

Слід зазначити, що суть положень ст. 24 Конвенції повністю відповідає суті положень ст. 13 «Усунення подвійного оподаткування» Кодексу щодо порядку врахування податків, сплачених за межами України, при визначенні бази оподаткування платників податків - резидентів України та відповідних положень розділу IV Кодексу щодо правил зарахування податку з іноземного доходу, сплаченого за межами України, при розрахунку податкових зобов’язань платників податку на доходи фізичних осіб - резидентів України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.