Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.12.2019 р. № 1921/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) звернення ТОВ
щодо застосування окремих норм податкового та іншого законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомило, що у процесі своєї господарської діяльності імпортує, зберігає на своєму складі та реалізовує реагенти європейського виробництва т. ч. позицій, які за кодом УКТ ЗЕД відносяться до підакцизних товарів (гексан, метанол та ін.) виключно у споживчій тарі до 5 літрів.

З урахуванням викладено, Товариство цікавлять наступні питання:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію на право оптової торгівлі пальним Товариству.

2. При отриманні ліцензії на зберігання пального, чи необхідно реєструвати акцизний склад та реєструватися при цьому платником акцизного податку.

3. Чи виникає у Товариства зобов’язання сплати акцизного податку при ввезенні на митну територію України пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів (включно).

Щодо питання 1.

Відповідно до статті 14.1.141і Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок здійснення діяльності із виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон).

Згідно з ст. 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 15 Закону встановлено, що імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Враховуючи викладене, при ввезені на митну територію України пального, Товариству необхідно отримати, ліцензію на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Разом з цим, не вважаються реалізацією пального, серед іншого операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) на митній території України пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (ст. 14.1.212 Кодексу).

Таким чином, при реалізації на митній території України пального виключно у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), суб’єкт господарювання не здійснює операції з реалізації пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, суб’єкти господарювання можуть реалізовувати пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) на митній території України без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним відповідно до вимог Закону (крім операцій з реалізації такого пального його виробниками).

Щодо питання 2.

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону).

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст.15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб    виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону не містять.
Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, зважаючи на інформацію, зазначену у зверненні, Товариству необхідно отримати ліцензію на зберігання пального відповідно до вимог Закону. Відповідно до п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Кодексу акцизний склад - це:

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до п.п. 14.1.224. п. 14.1. ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, при визначенні приміщення та/або території акцизним складом, необхідно враховувати такі критерії: загальну місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, обсяги отриманого протягом календарного року пального та напрями його використання.

Щодо питання 3.

Відповідно до п.п. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є, зокрема:

особа - суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;

особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), яка реалізує пальне або спирт етиловий (п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

У випадку, якщо Товариство здійснює ввезення пального на митну територію України, то відповідно до п.п. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 Кодексу Товариство є платником акцизного податку та згідно з п.п. 222.2.1 п. 222.2 ст. 222 Кодексу сплачує акцизний податок до або в день подання митної декларації.

Пунктом 213.1 ст.213 Кодексу визначено, що об’єктами оподаткування є операції, зокрема, але не виключно, з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); ввезенних підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, та реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що
отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.