Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.12.2019 р. № 1875/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального та оптову/роздрібну торгівлю пальним та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомило, що у процесі своєї господарської діяльності здійснює реалізацію імпортованої лакофарбової продукції, в т.ч. розчинників (код УКТ ЗЕД 2710 12 21 00 та 2710 12 25 00) в споживчій тарі до 5 літрів (включно) та згідно до Податкового кодексу України відносяться до підакцизних товарів,

З урахуванням викладеного, Товариство цікавлять наступні питання:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального Товариству.

2. Чи потрібно отримувати Товариству ліцензію на оптовий/роздрібний продаж вищезазначеної продукції.

Відповідно до статті 14.1.141-1 податкового кодексу України, пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок здійснення діяльності із виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон).

Згідно з ст. 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ратифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 15 Закону встановлено, що імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Враховуючи викладене, при ввезені на митну територію України пального, Товариству необхідно отримати ліцензію на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Разом з цим, не вважаються реалізацією пального, серед іншого, операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) на митній території України пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (ст. 14.1.212 Кодексу).

Таким чином, при реалізації на митній території України пального виключно у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), суб'єкт господарювання не здійснює операції з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Враховуючи зазначене вище, суб'єкти господарювання можуть реалізовувати пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) на митній території України без отримання ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі пальним відповідно до вимог Закону (крім операцій з реалізації такою пального його виробниками).

Відповідно до ст. І Закону зберіганая пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону).

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст.15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчнках бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону не містять.

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, зважаючи на інформацію, зазначену у зверненні, Товариству необхідно отримати ліцензію на зберігання пального відповідно до вимог Закону.