Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.12.2019 р. № 1792/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), розглянула запит Товариства на надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що займається господарською діяльністю за основним видом КВЕД 21.20 Будівництво житлових і нежіитлових будівель.

При виконанні будівельних робіт (газорізальних робіт по металу) використовуються матеріали, що згідно статті 215.3.4 ПКУ підпадають під визначення пальне, а саме:

— скраплений газ (пропан-бутан), код УКТ ЗЕД 2711 13 97 00.

На вимогу Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481) Товариство подало необхідні документи та отримало ліцензію на право зберігання пального.

Товариство цікавить відповідь на запитання:

1. Якщо в подальшому, Товариство використовуватиме та зберігатиме для власних потреб, за адресою зберігання зазначеною у отриманій ліцензії, крім вищезазначених матеріалів і інші матеріали, що підпадають під визначення «пальне» згідно статті 215.3.4 ПКУ, чи буде розповсюджуватись на зазначені матеріали дія отриманої ліцензії на право зберігання пального?

2. Чи передбачено законодавством подання до органу ліцензування на такі інші матеріали документів передбачених статтею 15 Закону № 481 для внесення змін до отриманої ліцензії?
 

Щодо питання № 1 та № 2

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним визначено статтею 15 Закону № 481.

Згідно з статтею 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Статтею 15 Закону визначено, що ліцензії видаються за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якої суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію.

До заяви додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

— документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

— акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

— дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Разом з цим, статтею 15 Закону встановлено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/ не погоджувалися такими органами, встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.