Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.12.2019 р. № 1807/10/ІПК/26-15-33-18-122

Головне управління ДПС у м. Києві відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-ІV зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс) розглянуло Ваше звернення про надання індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - нерезидентом із джерелом їх походження з України за надання послуг юридичній особі - резиденту України, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Відповідно до пункту 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1 статті 2 ЦКУ визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (пункт 1 статті 13 ЦКУ).

Отже, договір про надання послуг регулює цивільні відносини між учасниками договору і за своєю суттю є договором цивільно-правового характеру.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, підпунктом 162.1.2 пункту 162.1 статті 162 якого передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Дохід з джерелом його походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами - фізичними особами, визначено пунктом 170.10 статті 170 Кодексу, відповідно до підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170 якого доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV Кодексу для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту - фізичній особі резидентом - юридичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів.

Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів (підпункт 170.10.3 пункту 170.10 статті 170 Кодексу).

Об'єктом оподаткування нерезидента - фізичної особи є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (підпункт 163.2.1 пункту 163.2 статті 163 Кодексу).

У статті 165 Кодексу встановлено доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пунктом 164.2 статті 164 Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового   договору.

Ставки податку на доходи фізичних осіб встановлено статтею 167 Кодексу.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 - 167.5 статті 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі:

— заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди (пункт 164.6 статті 164 Кодексу).

Таким чином, оподаткування доходів, одержаних нерезидентами - фізичними особами із джерелом їх походження з України у вигляді винагород та інших виплат, які виплачуються за цивільно-правовими договорами, здійснюється за ставкою 18 відсотків.

При цьому, базою оподаткування вважається нарахована сума такої винагороди.

Оподаткування доходів фізичних осіб військовим збором регламентується пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема, об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема фізичні особи - нерезиденти.

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену в статті 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відсотка, визначену в підпункті 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід, що нараховується (виплачується) юридичною особою - резидентом на користь фізичної особи - нерезидента за надані послуги відповідно до цивільно-правового договору, оподатковується юридичною особою - податковим агентом податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Водночас відповідно до статті 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено статтею 103 Кодексу.

Для застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування нерезидент має виконати вимоги, передбачені статтею 103 Кодексу.

Зокрема, надати резиденту, який є податковим агентом, документ, що підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 Кодексу, а саме довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що такий нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВ), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша статті 2 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 , платниками ЄВ є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону № 2464 застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄВ.

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Базою нарахування ЄВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону № 2464). 

Враховуючи викладене, оскільки фізична особа - нерезидент надає послуги не на території України, то такий нерезидент відповідно до вимог чинного законодавства України не є застрахованою особою і сума виплаченої йому винагороди не є базою нарахування ЄВ.

Правові основи оподаткування податком на додану вартість (далі — ПДВ) встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Пунктами 186.2 - 186.4 статті 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3    статті 186 розділу V Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання зазначених у зверненні послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статтях 180, 208 розділу V Кодексу.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V Кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Пунктом 208.5 статті 208 розділу V Кодексу визначено, що отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V Кодексу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 розділу V Кодексу отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V Кодексу.

Враховуючи викладене, отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

Зауважуємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавств, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання, зокрема цивільно-правових договорів.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.