Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.12.2019 р. № 1831/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України Товариства щодо необхідності отримання ліцензії на зберігання пального і в межах компетенції повідомляє.

У підприємства на праві власності перебуває комплекс будівель та споруд, який розташований на 18 земельних ділянках, але має одну поштову адресу, як об’єкт нерухомого майна.

На даному об’єкті встановлено 5 дизельних генераторів у яких зберігається пальне для виробничих потреб.

Дизельні генератори розташовано на різних земельних ділянках, але в межах одного комплексу будівель та споруд, який введено в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства України та на який органами ДАБІ України надано Сертифікат відповідності закінченого будівництвом об’єкту.

Враховуючи викладене вище, Товариство цікавлять питання:

1. Чи потрібно суб’єкту господарювання отримувати ліцензію на зберігання пального, яке зберігається в дизельних генераторах (обладнання)?
 

2. Якщо ліцензію на зберігання пального потрібно отримувати, то необхідно отримувати одну ліцензію на зберігання пального чи п’ять (на кожний дизельний генератор) (поштова адреса одна, але генератори розміщено на різних земельних ділянках)?
 

3. Чи правильно Товариство розуміє, що з урахуванням пп. «г» п. 14.1.6. Податкового Кодексу України, дизель генератор є технічним обладнанням, пристроєм, а тому у Товариства відсутній обов’язок реєструвати дизель генератор, як акцизний склад.
 

4. Чи правильно Товариство розуміє, що у зв’язку з відсутністю місць зберігання пального (зберігання дизпалива у баку дизель генератора не є місцем зберігання) у Товариства відсутній обов’язок щодо отримання ліцензії на зберігання пального.
 

5. Чи правильно Товариство розуміє, що у разі необхідності отримання ліцензії на зберігання пального Товариство зобов’язано отримати одну ліцензію на місце зберігання, при цьому місце зберігання є місце реєстрації об’єкту будівель та споруд згідно відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно не залежно від кількості земельних ділянок та дизель генераторів.
 

Щодо питань 1, 2, 4, 5.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481).

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону № 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481.

Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним, на які отримані  відповідні ліцензії.

Враховуючи викладене вище, Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов, за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або    обладнання, та/або ємності, що використовуються    для зберігання    пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.

До суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 Закону № 481 у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.

У разі, якщо Товариство у своїй господарській діяльності не здійснює зберігання пального та не має місця зберігання пального у розуміння статті 1 Закону № 481, ліцензія на зберігання пального не видається.
 

Щодо питання 3.

Відповідно до пп. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) акцизний склад — це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
 

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання-платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
 

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

Відповідно до пп. 14.1.224. п. 14.1. ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу — суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Враховуючи викладене вище та той факт, що згідно інформації зазначеної у запиті Товариства, пальне для виробничих потреб зберігається у 5 дизельних генераторах, то у разі якщо придбане пальне заливається безпосередньо до баку дизельного генератора, місця зберігання пального Товариства не підпадають під визначення акцизний склад, а Товариство не вважатиметься розпорядником акцизного складу в розумінні Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.