Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.12.2019 р. № 1960/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), розглянула запит Товариства на надання індивідуальної податкової консультації щодо ліцензування, зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що здійснює оптову торгівлю пальним, а саме — постачає пропан в балонах іншим юридичним особам на підставі ліцензії отриманої 01.07.2019 на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

Процес здійснення господарської діяльності з торгівлі пропаном наступний:

Товариство отримує пропан в балонах відповідно до укладених договорів з виробниками такої продукції та в подальшому здійснює продаж юридичним особам, використовуючи для зберігання (у випадку необхідності) власні склади на території України.

Так, Товариство має склади для зберігання пропану.

Зберігання балонів здійснюється на підставі дозволу Держгіропромнагляду, відповідно до якого товариству дозволяється зберігання балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненим, зрідженим та інертним газом, їх заповнення, спорядження і ремонт (без застосування зварювання).

Товариство цікавить відповідь на запитання:

1. Чи має право Товариство зберігати пропан в балонах без ліцензії на право зберігання пального. Якщо не має, то чи може Товариство отримати зазначену ліцензію на право зберігання пального без документів, передбачених вимогами статтею 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон № 481), а саме: акту вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, у випадку якщо пальне зберігається в балонах на території (не в приміщені), що належить Товариству або орендується?

2. Чи має право Товариство здійснювати оптову торгівлю пальним на підставі отриманої ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, у випадку якщо безпосереднє переміщення товарів до покупців також здійснюється з власних складів, на умовах DDP (Інкотермс 2010)?

Щодо питання № 1:

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального визначено статтею 15 Закону № 481.
Згідно з статтею 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 481 зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що ліцензії видаються за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію.

До заяви додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

— документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

— акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального або копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року;

— дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Разом з цим, статтею 15 Закону встановлено, що ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/ не погоджувалися такими органами, встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Законом № 481 встановлено вичерпний перелік умов, за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших виключень Законом № 481 не передбачено.

Відповідно до статті 18 Закону № 481, до суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.
З 01.01.2020 до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії — 500000 гривень (стаття 17 Закону № 481).

Щодо питання № 2:

Статтею 15 Закону № 481 визначено, що оптова торгівля пальним — діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Враховуючи зазначене вище, Товариство має право здійснювати відпуск пального, з власних або орендованих складів на підставі ліцензії на право оптової торгівлі, за наявності місць оптової торгівлі на кожне таке місце.

Керуючись нормами чинного законодавства України, суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні провадити свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.