Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.12.2019 р. № 1914/6/99-00-04-04-03-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на звернення Товариства щодо справляння екологічного податку, повідомляє.

Товариство поінформувало, що тимчасово (до моменту передачі на утилізацію) розміщує на власних територіях металобрухт, який утворився під час його господарської діяльності.

Товариство запитує про виникнення у нього податкових зобов’язань з екологічного податку за розміщення відходів у вигляді металобрухту на власних територіях.

Відповідно до підпункту' 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Розміщення відходів визначене підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 Кодексу).

Законом України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон № 187/98-ВР) відходи визначені як будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

При цьому Закон № 187/98-ВР не поширюється на відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом (стаття 2 Закону України від 5 травня 1999 року № 619-ХІV «Про металобрухт» (далі - Закон № 619-ХІV).

Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Діяльність, пов’язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться в порядку, встановленому законодавством.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом, ведуть бухгалтерський та оперативний облік операцій з металобрухтом, а також статистичну звітність згідно із законодавством (стаття 11 Закону № 619-XIV).

Враховуючи викладене вище, суб’єкт господарювання, у якого в процесі діяльності утворився металобрухт, відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу не є платником екологічного податку в частині розміщення такого металобрухту на його власних територіях.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.