Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2019 р. № 2023/6/99-00-04-01-03-15/ІПК

Державна податкова служба України керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі  — Кодекс) розглянула запит на отримання податкової консультації з питань застосування окремих норм податкового законодавства та повідомляє.

Як зазначено у запиті, Товариство володіє на правах власності основним засобом «заправочна станція», 29000 л, що представляє собою окремий резервуар ємністю 29 метрів кубічних без розміщення на фундаменті та який може бути переміщений без знецінення і зміни призначення. Відповідно до законодавства зазначений вище основний засіб не є нерухомістю та введений в експлуатацію актом введення в експлуатацію основних засобів від 20.02.2017.

Товариство запитує:

Чи є акт ведення в експлуатацію основних засобів , затверджений наказом № 818 від 13.09.2016 для цілей отримання ліцензії на зберігання пального таким документом, що підтверджує прийняття об’єктів в експлуатацію, які не є нерухомістю та чи достатньо надання такого документу для отримання ліцензії на зберігання пального, для об’єктів, які не є нерухомістю в якості підтвердження прийняття об’єктів, які не є нерухомістю в якості підтвердження прийняття об’єкту в експлуатацію?

Чи достатньо отримання ліцензій на зберігання пального копії акту введення в експлуатацію основних засобів, затвердженого наказом № 818, у випадку якщо місцем зберігання палива є заправочна станція, 29000 л, що являє собою бочку об’ємом 29 кубічних метрів, що не розміщена на фундаменті та може бути переміщена без її зміни призначення?

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.12.1995 № 481-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі  — Закон № 481) місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального —  діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок ліцензування зберігання пального визначено статтею 15 Закону № 481, якою встановлено вичерпний перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на право зберігання пального.

Законом № 481 встановлено, що суб’єкти господарювання разом із заявою подають, серед іншого, завірені заявником копії таких документів, як дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібв ої торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення анулювання дозволів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 рову № 1107 (далі  — Порядок).

Якщо роботодавець на паливороздавальному пункті експлуатує паливороздавальну колонку, резервуари та/або ємності і електрообладнання вибухозахищеного виконання, та при цьому виконує роботи підвищеної небезпеки, наприклад технічне обслуговування зазначеного обладнання та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах, то йому необхідно одержати дозволи, відповідно до вимог пункту 7 додатка 3 до Порядку та пунктів 2 і 5 додатка 2 до Порядку.

Отже, виконувати роботи підвищеної небезпеки, експлуатувати (застосовувати) машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки суб’єкт господарювання може лише за наявності відповідних дозволів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.