Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2019 р. № 1999/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України на виконання рішення Окружного адміністративного суду, що набрало законної сили за наслідками його апеляційного перегляду Шостим апеляційним адміністративним судом, яким скасовано індивідуальну податкову консультацію ДФС, та, враховуючи положення ст. 53 Податкового кодексу України (далі  — Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію стосовно визнання доходу від оперативної оренди основних засобів орендодавця, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції.

У зверненні платник зазначив, що ним були надані в оперативну оренду, основні засоби (залізничні цистерни), частина яких знаходиться на непідконтрольній Україні території.

В зв’язку з неуплатою орендної плати за користування цистернами, утворилась дебіторська заборгованість, питання про стягнення якої платник вирішував у судовому порядку.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі.

Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Отже, формування фінансового результату до оподаткування від оперативної оренди здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому різниці для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з оперативної оренди не виникають.

Зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського облікy та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV « Про бухгалтерський  облік  та фінансову звітність в Україні).

Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку доходів від оперативної оренди належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що у разі наявності у платника дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні, такий платник відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності формує резерв сумнівних боргів.

Коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів, здійснюється у порядку встановленому п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Так, відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

—  на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

—  на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

—  на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

—  на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Таким чином, у разі якщо платник, що має дебіторську заборгованість зі сплати зобов’язань контрагентом, списує таку заборгованість, то фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів та зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Щодо порядку коригування податкових зобов’язань з ПДВ.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання послуг —  це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), за винятком:

—  товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

—  газу, який постачається для потреб населення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність — діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ встановлено ст. 187 Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

—  дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку —  дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої  — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

—  дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів  — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг —  дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов’язань у загальному порядку за правилом «першої події», визначеним п. 187.1 ст. 187 Кодексу, платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у встановлений Кодексом термін (пп. 201.1 та 201.4 ст. 201 Кодексу).

Підстави для здійснення коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту визначено ст. 192 Кодексу.

Так, відповідно до п. 92.1 ст. 192 Кодексу сума податкових зобов’язань і податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється перегляд цін, повернення товарів/послуг або суми попередньої оплати.

Водночас з огляду на те, що у платника не відбулось жодної з подій, визначених п. 192.1 ст. 192 Кодексу відсутні підстави для коригування податкових зобов’язань відповідно до п. 192.1 ст. 192 розділу V Кодексу, а відповідно, і для складання та реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Таким чином в описаній у зверненні ситуації відсутня дата виникнення підстави для складання розрахунку коригування та відповідальність за нереєстрацію такого розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.