Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2019 р. № 2000/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула лист щодо визнання дебіторської заборгованості безнадійною та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі  — Кодекс), повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів встановлені п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

— на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

— на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

—  на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

—  на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Безнадійна заборгованість — заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі — Закон № 1404-VIII).

Пунктами 2 та 6 частини першої ст. З Закону 1404-VІІІ встановлено, що відповідно до Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

—  ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

—  постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2, п. З, п. 6 та п. 7 частини першої ст. 37 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

—  у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, та здійснення виконавцем відповідно до Закону № 1404-VIII заходи щодо розшуку такого майна  виявилися безрезультатними;

—  стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

—  у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

—  боржник —  фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника;

і також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта ст. 37 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 № 1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону № 1404-VІІІ, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ що виконаний протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.

Таким чином, у разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404-VІІІ заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника — відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404-VІІІ.

Крім того, заборгованість визнаватиметься безнадійною за умови і відповідності такої заборгованості одній з ознак, наведених у пп. 14.1.11 п. 14. ст. 14 Кодексу.

У разі, якщо постановою про повернення виконавчого документа встановлено термін повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа, тобто виконавче провадження по справі не закрито, дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають, то відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним згідно з пп. «є» 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та зменшення фінансового    результату  до оподаткування на його суму відповідно пп. 139.2.2. п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема пп. «є» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та не підлягає зменшенню на всю суму такої списаної заборгованості.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.