Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.12.2019 р. № 1856/6/99-00-07-02-02-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо документального підтвердження витрат, понесених для цілей свого постійного представництва в Україні з метою правильного визначення обсягу податкових зобов’язань такого представництва, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.

При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність в Україні та за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Нормами Конвенції між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доход і майно, яка набрала чинності 03.07.2000 року, зокрема, п. З ст. 7 у визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей цього постійного представництва, включаючи раціональний розподіл управлінських та загальноадміністративних витрат, які були понесені для цілей підприємства у цілому як у Державі, де розташоване постійне представництво, так і в будь-якому іншому місці у відповідності з правилами, встановленими внутрішнім законодавством цієї Держави.

В будь-якому випадку такі витрати не повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійним представництвом підприємству або його іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші подібні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, як проценти за позику (виключаючи банки), надану підприємством постійному представництву.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996).

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № 996 представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Таким чином, підтверджуючі первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку.

Такими документами, зокрема, можуть бути акти виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому питання щодо порядку їх оформлення відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас звертаємо увагу, що згідно з пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, при досягненні вартісних критеріїв пп. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу можуть розглядатися як контрольовані операції.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.