Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.12.2019 р. № 1917/ІПК/28-10-30-02-11

Офіс великих платників податків ДПС розглянув лист Підприємства та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє.

У зверненні Підприємство поінформувало, що спеціалізується на серійному виготовленню, ремонті і модернізації агрегатів для гідравлічних, паливних та електричних систем авіаційної техніки, у господарській діяльності для забезпечення технологічних процесів на різному технологічному обладнанні в різних будівлях на одному промисловому майданчику використовує пальне (уайт-спірит, неф рас, паливо ТС-1), для заправки власного автотранспорту використовує бензин та дизпаливо.

Підприємство не здійснює реалізацію та зберігання пального іншим особам.

З урахуванням викладеного, Підприємство цікавить наступне: чи необхідно отримувати ліцензію на зберігання пального; чи вважається територія Підприємства місцем зберігання пального; які реквізити для оплати вартості ліцензії?

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із "Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, узагальнення інформації про наявність і рух належного підприємству палива здійснюється у складі запасів на субрахунку 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали).

На цьому субрахунку обліковуються наявність та рух палива, що придбавається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

За дебетом субрахунку 203 "Паливо" відображається надходження палива на підприємство, за кредитом — витрачання на виробництво, переробку, відпуск (передачу) на сторону тощо.

Аналітичний облік на субрахунку 203 "Паливо" ведеться за видами, марками пального та за місцями його зберігання (склад, бак транспортного засобу, матеріально-відповідальна особа стосовно оплачених талонів на паливо).

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі — Закон № 2628) внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі — Закон № 481), згідно з якими з 01 липня 2019 року запроваджено ліцензування діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності, які здійснюють, зокрема виробництво, зберігання, оптову чи роздрібну торгівлю пальним.

Згідно із ст.1 Закону № 481 термін "пальне" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Кодексі.

Відповідно до пп.14.1.141—1 п.14.1 ст.14 Кодексу до пального відносять нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону № 481 зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до частини першої ст.15 Закону № 481 зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального (частина восьма ст.15 Закону № 481).

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону № 481).

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст.15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Ліцензія на право зберігання пального отримується на місце/територію, що використовується для зберігання пального (складське приміщення).

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Споруди та/або обладнання, та/або ємності, які використовуються для зберігання пального, можуть належати як на праві власності, так і користування.

Також, Законом № 481 не встановлено окремих застережень щодо місткості, розміщення, характеристик обладнання та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Тобто, Підприємство, яке, з метою забезпечення технологічних процесів та заправки власного автотранспорту, зберігає власне або отримане від інших осіб пальне, із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, повинно отримати ліцензію на право зберігання пального.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального Підприємство може подати документи на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання пального.

Щодо реквізитів рахунків для здійснення плати за ліцензію на право зберігання пального, пропонуємо звернутися безпосередньо до органів, яким делеговано право видачі вказаних ліцензій.

Законом № 481 встановлена річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 грн.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481 за зберігання пального без наявності ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в сумі 500000 гривень.

Також повідомляємо, що відповідно до Закону України від 06 червня 2019 року № 2744 "Про внесення зміни до статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.