Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.12.2019 р. № 2062/6/99-00-04-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України розглянула відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) звернення (далі — Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації щодо обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.

У власності Товариства, є автомобіль марки МАЗ типу Паливозаправник-С, який використовують для доставки пального від постачальників та заправки в паливні баки виробничого транспорту Товариства.

Паливозаправник-С не має чіткої прив’язки до місця (території) та постійно пересувається дорогами державного і загального значення, і лише нетривалий час, знаходиться на території Товариства.

Товариство цікавить питання щодо обов’язку отримання ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до статті 14.1.141-1 Кодексу пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон).

Згідно з ст. 18 Закону всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону зберігання пального — це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону).

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст.15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

— суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону не містять.
Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, зважаючи на інформацію, зазначену у зверненні, Товариству на місце (територію), де знаходиться паливозаправник, як ємність, що використовується для зберігання пального, необхідно отримати ліцензію на зберігання пального відповідно до вимог Закону.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону.

Водночас, з 01.07.2019 р. набули чинності норми підпунктів 14.1.6і та 14.1.224і пункту 14.1 статті 14 Кодексу, якими визначено поняття акцизних складів пересувних та їх розпорядників.

Акцизний склад пересувний — це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акційний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Розпорядник акцизного складу пересувного — це суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

— реалізує або зберігає пальне;

— ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного    суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального (пп. 14.1.224-1 .п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок обліку транспортних засобів, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортних засобів, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки визначено підпунктом 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, зокрема, включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Враховуючи викладене та інформацію надану Товариством до запиту, на період здійснення перевезень транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для перевезення пального.

Відповідно до пп. 52.2. ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.